Потьомкін Григорій Олександрович: відмінності між версіями

'''Григо́рій Олекса́ндрович Потьо́мкін''' (*13 ([[24 вересня|24]]) вересня [[1739]], [[Чижово (Духовщинський район)|Чижово]] — †5 ([[16 жовтня|16]]) жовтня [[1791]]) — [[Російська імперія|російський]] державний і військовий діяч, [[дипломат]], [[генерал-фельдмаршал]] (з [[1784]]), [[князь]]. Прозваний [[Запорізька Січ|запорізькими козаками]] прізвиськом ''Гриць Нечеса''.

Керував приєднанням до Російської імперії і первісним устроєм Новоросії, де володів колосальними земельними наділами і заснував ряд міст, включаючивключно сучасніз обласнітеперішніми центриобласними центрами [[Дніпропетровськ]]ом ([[1776]]), [[Херсон]]ом ([[1778]]) і [[Миколаїв]]ом ([[1789]]). Піднісся якяко фаворит, а з [[8 червня]] [[1774]] року, (за непідтвердженими даними,відомостями) [[Весілля Катерини II та Григорія Потьмкіна|морганатичний чоловік Катерини II ]][1]. У [[1784]] році нагороджений чином [[генерал-фельдмаршалафельдмаршал]]а. У [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] вибудував для себе [[Таврійський палац]].

З [[1770]] став [[фаворит]]ом Катерини II, набув вирішального впливу на внутрішньо- та зовнішньополітичні справи [[Російська імперія|Російської імперії]]. ЗаймавОбіймав ряд високих державних і військових посад — член Державної Ради, [[генерал-ад'ютант]] (з 1774) та [[генерал-фельдмаршал]] (з [[1784]]), [[Президент Військової колегії]] (з 1784).

У [[1783]] Потьомкин реалізувавзреалізував проект загарбання [[Крим]]у Російською імперією, за що дістав титул «князя Таврійського».

З 1783 Потьомкін управляв новоствореним [[Катеринославське намісництво|Катеринославським намісництвом]], до складу якого увійшла значна частина [[Південна Україна|південноукраїнських]] земель. Потьомкін, будучи добрим [[адміністратор]]ом і володіючи фактично необмеженою владою, здійснював заходи поз [[колонізація|колонізації]] Півдня України ій Криму. В [[1776]]-го Потьомкін наказав не повертати селян-втікачівутікачів з [[Лівобережна Україна|Лівобережної]] та [[Правобережна Україна|Правобережної України]], чим сприяв заселенню та господарському освоєнню краю (особливонайпаче після юридичного запровадження [[кріпацтво|кріпацтва]] в [[1783]] уроку в Лівобережжі іта [[Слобожанщина|Слобожанщині]]). У період правління Потьомкіна почалося будівництво [[Миколаїв|Миколаєва]], [[Херсон]]а, [[Катеринослав]]а, [[Севастополь|Севастополя]], було розпочато вивчення покладів [[руда|руд]] і [[кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]] на [[Південна Україна|півдні України]].

Потьомкін, розуміючи постійну загрозу російсько-турецького воєнного конфлікту (особливо після захоплення Росією території [[Кримське ханство|Кримського ханства]]) та спостерігаючи перехід колишніх запорожців на підвладні [[Османська імперія|Туреччині]] землі{{fact}}, вважав за потрібне відновити [[українське козацтво]]. З [[1783]] Потьомкін вів переговориперемовини з представниками колишньої запорізької старшини ([[Сидір Білий|Сидором Білим(Легкоступом)]], [[Захарій Чепіга|Захарієм Чепігою]]) про створення нового добровільного козацького формування. В [[1788]]-му Потьомкін підтримав проект В. [[Капніст Василь Васильович|В.В.Капніста]] про необхідність відновлення козацьких полків і сприяв організації [[Катеринославське козацьке військо|Катеринославського козацького війська]] та [[Військо Вірних козаків|Війська Вірних козаків]] (згодом — [[Чорноморське козацьке військо]]). У [[1790]] ПотьомкінПотьомкіну було присвоєно титул великого гетьмана Катеринославського і Чорноморського козацьких військ.

Підтримував стосунки з відомими діячами української культури [[Володимир Золотницький|Володимиром Золотницьким]], [[Василь Рубан|Василем Рубаном]], [[Лука Січкарів|Лукою Січкарівим]] та іншими. У [[1786]] добивсядомігся затвердження проекту відкриття [[університет]]у в [[Катеринослав]]і (не встиг його реалізувати). Толерантно ставився до діяльності [[греко-католицька церква|греко-католицької церкви]], підтримував єдиного в Російській імперії [[Уніати|уніатського]] [[єпископ]]а [[полоцьк]]ого І. [[Лісовський|Лісовського]].

Був [[головнокомандуючий|головнокомандуючимголовнокомандувачем]] російської армії під час [[російсько-турецька війна (1787—1792)|російсько-турецької війни 1787-92]]. Під час [[Ясський мирний договір|мирних російсько-турецьких переговорів 1791]] Потьомкін захворів і помер на шляху з [[Яси (місто)|Яс]] до [[Миколаїв|Миколаєва]]. Похований у [[Херсон]]і.