Щирецький район: відмінності між версіями

 

== Історія ==

== Діяльність НКВД, репресії, організація колгоспів ==

[[26 червня]] 1941 р. районний відділ [[Народний комісаріат внутрішніх справ|НКВС]] на чолі з Григорієм Поповим розстріляв у Щирецькій в'язниці 28 в'язнів-місцевих жителів. До літа 1940 р. було організовано лише один колгосп у с. Гонятичі, якому були передані будівлі і майно Римо-Католицької капітули. Проте, Щирецький райвідділ НКВС на чолі з Олексієм Горєвим повністю «компенсував недостаток» жорстокими репресіями.

Також застосовувалась практика створення винущувальних батальонів («стребків»). Винищувальний батальйон чисельністю близько 200 бійців було створено й у Щирці, який безпосередньо був підпорядкований начальнику райвідділу НКВС Єрофієву. Внаслідок його низької боєздатності, його бійці, звичайно, виконували охоронну службу, зокрема вночі патрулювали вулицями Щирця.

Певну кількість сімей Щирецького району, які були пов'язані родинними зв'язками з учасниками повстанського руху та оунівським підпіллям, або являлися потенційними, на погляд репресивних органів, ворогами радянської влади вивезено в [[Сибір]] чи на [[Далекий Схід]] без узгодження з керівництвом району, щоправда, вже після 1945–1946 pp.<ref>http://www.schyrec.com/istoriya-schyrtsya-chastyna-3/</ref>

 

Щирецький район був одним із місць активної діяльності підрозділів [[Організація українських націоналістів|ОУН]] та [[Українська повстанська армія|УПА]]. Зокрема [[21 серпня]] 1944 року біля села Піски самооборонний відділ УПА атакував колонну заарештованих, яку супроводжували 27 співробітників НКВС. В результаті акції всіх співробітників НКВС було вбито, в'язнів було звільнено.<ref>http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1944</ref>

На території Щирецького району повстанці контролювали лісисту східну частину району з селами Красів, Попеляни, Підтемне, Черкаси, Глуховець. їх боївки здійснювали поодинокі акції&nbsp;— напади на сільради, новостворені колгоспи, представників району, які у справах повинні були виїжджати в села. Більше того, були випадки нападу і захоплення райцентрів. 27 серпня 1944&nbsp;р. великий загін повстанців зважився вдень здійснити напад на Щирець.

У ніч з [[31 грудня]] 1944 року на [[1 січня]] 1945 року на Щирець з боку причілка Острів налетів повстанський загін чисельністю 60-70 осіб повстанці напали на великий двоповерховий будинок, де мешкали майор Герасимов і начальник НКДБ капітан Кощєєв, а офіцери райвійськкомату відзначали Новий рік. Однак повстанський загін діяв невдало, втратив у бою п'ятьох бійців убитими й відступив у Сердицький ліс.

Варто зауважити, що рух опору провадив досить широку пропагандистську роботу. Зокрема, у київському архіві [[Служба безпеки України|СБУ]] виявлено велику кількість звітів суспільно-політичного проводу Щирецького району про розповсюдження у вересні 1946&nbsp;р. 2000 примірників різної пропагандистської літератури, з них 40 звернень до вчителів і 100&nbsp;— до учнів Щирецької середньої школи. На початку 1947&nbsp;р. розповсюджено 8500 листівок у селах району із закликами не вступати до колгоспів та 3000&nbsp;— бойкотувати вибори до [[Верховна рада УРСР|Верховної Ради УРСР]].

Повстанський рух, зокрема на Щиреччині, тривав до середини 1950-х pp. Серед архівних документів МВС України виявлені звіти про плани і проведення операцій у березні 1950&nbsp;р. з метою ліквідації в районі Щирець-Острів боївки «Гуцула»; у квітні 1953&nbsp;р.&nbsp;— проти місцевих боївок «Михайла» і «Жука» та 1955&nbsp;р. в районі с. Поляна і Підтемного&nbsp;— чотирьох операцій за участю трьох стрілецьких рот (близько 400 солдатів) Внутрішніх військ МВС УРСР.

 

[[7 вересня]] [[1949]] року УМДБ Львівської області отримало інформацію, що в Ілівському лісі між селами Гутою Щирецькою (Щирецького району) і Стільськом переховується велика банда, яку очолює бандит «[[Шухевич Роман Йосипович|ГЕНЕРАЛ ЧУПРИНКА]]». Це відомо від жителя хутора Загора Луб'янської сільради (Щирецького району), який особисто бачив бандитів у цьому лісі. За його ж словами, сестра Петра Зірки&nbsp;— Анастасія Йосипівна є зв'язковою генерала Чупринки і нелегально живе у [[Стільсько|Стільську]] в місцевого жителя Янкового.

Все це дає підстави вважати, що на території Ілівського лісу між селами Гутою-Щирецькою і Стільськом міг переховуватися Роман Шухевич.<ref>http://www.mykolaiv.lviv.ua/istorija/statti/item/2226-70-rokiv-upa-ilivskiy-lis-pam’yatae.html</ref>

 

== Діяльність АК ==

== Переслідування Церкви ==

Радянська влада жорстоко переслідувала священиків [[Українська греко-католицька церква|УГКЦ]], які відмовились перейти в православ'я. У львівських [[Бригідки|Бригідках]] був розстріляний парохи з Остріва о. М.Коверко та о. Максиміліан з Бродків, заслані у Сибір парохи з Містків&nbsp;— о. П.Кордуба і Щирця&nbsp;— о. В.Бабій.

Разом з тим на початку радянська влада була вимушена рахуватись із впливом, який мала церква. Згідно з шематизмами на початок 1940-х років, Щирецький деканат на чолі з о. Володимиром Семківим мав 14 парафій у Бродках, Гуменці, Дмитре, Добряні, Красові, Поляні, Сороках, Хоросно й найбільшу у Щирці, якій підлягали Острів, Лани, Піски, Сердиця. Крім того, в Щирці діяв костел і ксьондз римо-католиків.

Усі храми від першого дня приходу Червоної армії продовжували нормальне функціонування, що позитивно впливало на ставлення понад 21 тис. прихожан району до радянської влади. Між тим, навесні 1945&nbsp;р. радянська влада повела рішучий наступ на Греко-Католицьку церкву з метою ліквідувати її, а її клір приєднати до православної церкви Московського патріархату. Тоді парох Щирця о. Я.Левицький перейшов до православ'я й, власне, врятував себе, оскільки тих, хто відмовлявся виселяли до Сибіру. А пароха з Добрян о. Леоніда Щирбу, який відмовився переходити в православ'я [[23 травня]] 1946&nbsp;р., звинуваченого у зв'язках з повстанцями, енкаведисти за наказом В.Кондьовки розстріляли в його хаті й оголосили, що це здійснили нібито «бандерівці» за відмову на сповіді відпустити гріхи.