Комарники: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Церкви |
|||
Рядок 53:
У “Словнику географічному Королівства Польського та інших слов’янських країв” за 1880 р. зафіксовано сім найбільших на той час хуторів: Зворець, Дівчий, Буковинка, Ровінь, Закичера, Лазок, Ясінь. Серед менших названо Ботивський потік, Береговець, Яцькова, Копчин<ref>[http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_IV/299 Komarniki] // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. XIV , Warszawa : nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880-1914. - S. 299-300.</ref>.
Перша письмова згадка про школу в Комарниках відноситься до 1853 р. Школа функціонувала при церкві на хуторі Зворець. У ній помічник священика І.Чижевич навчав 14 дітей. Лише у 1878 р. жителі села за власний кошт збудували в селі школу
В ході [[Перша світова війна|Першої світової війни]] війни фронт двічі проходив через Комарники. Перший раз з осені [[1914]] року до весни наступного року, коли наступали російські війська, вдруге – навесні [[1915]] р., коли розпочався контрнаступ австро-німецьких військ. Воєнні дії завдали великої шкоди. Згоріло чимало житлових і господарських будівель, серед жителів були вбиті та поранені. До того ж австрійська жандармерія заарештувала і відправила в концентраційний табір [[Талергоф|Талєргоф]] 40 жителів села, звинувативши їх у [[Москвофільство|москвофільстві]]. З фронтів війни в село не повернулося більше 50 чоловіків<ref>Там само. - С. 13.</ref>.
У міжвоєнний період польська влада проводила в Східній Галичині політику полонізації, гальмувала розвиток національної освіти, закривала українські школи. У [[1924]] р. прийнято дискримінаційний закон Грабського, згідно якого основним типом школи стали двомовні, так звані утраквістичні, які, по суті, були, польськими школами. У [[1925]] р. утраквістичними стали й обидві школи в Комарниках. Більш свідомі українці села виступили на захист свого права навчати дітей рідною мовою. Проводився збір декларацій за українську мову викладання у школах. Однак польська адміністрація на це не звертала уваги.
Рядок 63:
У [[1942]]–[[1943]] рр. гітлерівці знищили близько 60 євреїв, жителів Комарників. Врятуватися вдалося одиницям.
Восени [[1944]] р., коли радянські війська знову зайняли Галичину, з Комарників внаслідок мобілізації на фронт було відправлено 178 юнаків і молодих чоловіків, 69 з них загинули в боях. У пам'ять про них [[1967]] року встановлено обеліск<ref>Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С.694.</ref>.
У перші повоєнні роки частина жителів села брала участь у боротьбі зі сталінським тоталітарним режимом, який поновлювався у західних областях України. З тими, хто допомагав [[УПА|Українській Повстанській Армії]] продуктами чи одягом, жорстоко розправлялися. Їх зараховували до “бандпосібників” і репресували. Серед таких із села Комарники було близько 30 осіб. Не всі вони повернулися із заслання додому. Чимало з них померло в тюрмах і таборах. Загалом у [[1939]]–[[1953]] рр. загинуло понад 200 жителів Комарників переважно молодого віку<ref>Комарницький В. ''''' '''''Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. [http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:Y9bJFvwDduAJ:www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe%3FC21COM%3D2%26I21DBN%3DARD%26P21DBN%3DARD%26Z21ID%3D%26Image_file_name%3DDOC/2010/10kvykrs.zip%26IMAGE_FILE_DOWNLOAD%3D1+&cd=4&hl=uk&ct=clnk&gl=ua Село Комарники Турківського району Львівської області: етносоціальний та культурний розвиток (XV–XX ст.).] - Львів, 2010. - С. 14.</ref>.
У радянський період в селі діяв центр [[Колгосп|колгоспу]] ім. [[Горький Максим|Горького]], за яким закріплено 2427 га сільгоспугідь, в т. Ч. 1354 га орної землі, 804 га лісу. М'ясо-молочний напрямок. Були швейна і взуттєва майстерні. Функціонували дві восьмирічні школи, два народні доми, дві бібліотеки з книжковим фондом понад 18000 примірників, 4 медичні пункти, відділення зв'язку<ref>Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С.694.</ref>.
== Церкви ==
| |||