Криза III століття: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Правління Северів: оформлення |
|||
Рядок 4:
[[Файл:Porta Asinaria 2948.JPG|thumb|300px|[[Стіна Авреліана]], побудована наприкінці кризи для захисту Рима від зовнішніх загроз.]]
== [[Рік п'яти імператорів]] ==
Після вбивства останнього імператора династії [[Антоніни (династія)|Антонінів]] [[Коммод]]а в Імперії починається [[громадянська війна]] 193 — 197
== Правління Северів ==
Северус спирався виключно на армію, а режим правління при ньому перетворився на військово-бюрократичну монархію. Зовнішня політика характеризувалася низкою успішних воєн з [[Парфія|Парфією]] (195—199 рр.) і з племенами [[каледонці]]в (208—211 рр.). Після смерті імператора його син Антонін [[Каракалла]] (211—217 рр.) вбив свого брата [[Ґета|Ґету]], зайняв престол, після чого почав війну з парфянами і був убитий змовниками. Його наступник префект [[Преторіанська гвардія|преторіанців]] Макрін (217—218 рр.) також був убитий солдатами, що йому зрадили, поступившись своїм місцем родичу Северів, який видавав себе за сина Каракалли, сирійському жерцеві [[Геліогабал]]у (Елагабал, 218—222 рр.), у березні 222 р. вбитому своїми воїнами. Імператором став 13-річний Олександр Северус (222—235 рр.), при якому загострилася фінансова криза, а також підвищилася загроза з боку Новоперсидського царства, з яким у 231 р. почалася війна. Олександр був убитий бунтівниками, що ознаменувало початок ще більш глибокої політичної та соціально-економічної кризи.
| |||