Плетіння: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 26:
== Плетіння з кори дерева, лози, рогози і соломи==
 
Плетіння з природних матеріалівекспериментiв тварин належить до первісних виробництв. Найдавніші археологічні пам'ятки плетіння - залишки матів, мішків, кошиків, тарілок для хліба, накривок для кошиків і глиняного посуду - знайдені в Єгипті, Месопотаміїї, на Балканах, у Великобритнії, Швейцаріїї та ін. і датуються V-IV тис. до н.е. В неоліті практично виникли всі основні техніки плетіння: спіральна, полотняна, каркасна, стрічкова тощо. У наступні епохи бронзи і заліза плетіння не набуло принципово нових технічних досягнень. Наступні покоління відшліфовували уже відомі техніки, приділяючи основну увагу різноманітності і досконалості конструкції виробів. Плетені вироби багатьох народів позначені національною своєрідністю використання місцевих матеріалів, улюблених технік плетіння, виготовлення відповідних типів речей. Найдавніші пам'ятки українського плетіння походять з кінця XVIII-XIX ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова, Ромнів та ін.
 
У другій половині XIX ст. [[лозоплетіння]] на [[Полісся|Поліссі]] набуло широкого розвою. Крім зазначених речей, почали виготовляти дорожні корзини та козуби, легкі дачні меблі, дитячі візочки, [[іграшки]] тощо. Кора при цьому звичайно знімалася. Залежно від конкретних виробів лозини використовували круглі або стругані чи розщеплені уздовж, у природному або пофарбованому вигляді. Почуття міри у доборі кольорової гами (переважали [[білий колір|білий]], [[рожевий колір|рожевий]], [[зелений колір|зелений]] кольори, іноді [[жовтий колір|жовтий]] та [[фіолетовий колір|фіолетовий]]) свідчило про певну витонченість смаку [[ремісник]]ів. У [[лісостеп]]овій зоні значне поширення мало плетіння з [[солома|соломи]]. Використовувалися звичайно житня або пшенична солома, яку заготовляли під час наливання колосся, та [[солома]] стиглого [[овес|вівса]]. Ці матеріали мали приємний золотаво-блискучий колір. З них плели передусім дуже популярні в цьому регіоні головні убори — [[бриль|брилі]]. Використовуючи також розколоті лозини, лико чи мотузки, виготовляли солом'яні сіяники, плетінки (кадовби, солом'яники) для зберігання зерна й інших продуктів, одягу тощо. Кошики та сумки плели ще з рогози. У [[Українські Карпати|Карпатах]] та на Поліссі було поширене плетіння з вузьких смужок вичиненої або сиром'ятної [[шкіра|шкіри]] — кінської збруї та ряду побутових речей. З пофарбованих [[вовна|вовняних]] ниток повсюдно плели різнокольорові, часто вкриті орнаментом пояси. В Україні було відомо кілька технік плетіння, найпоширеніші а них — спіральна і хрестоподібна. Менше застосовувалися складніші квадратна та рядова техніки. З кінця XIX ст. поширилося П. ажурною та вірьовочною техніками. Вироби українських майстрів плетіння відзначалися чистотою і тонкістю роботи. Після певної перерви, що була зумовлена нігілістичним ставленням до кустарної промисловості взагалі, в останні десятиліття попит на плетені вироби відчутно зріс. Як витвори прикладного мистецтва вони користуються широкою популярністю.
Рядок 32:
== Література ==
# Антонович Є. А.,. Захарчук Р. В, Станкевич М. Є. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів: видавництво "Світ", 1992. - 75, 191-194.
# Бескодаров А. А. Художественное плетение из ивового прута. - М.: Лесная промышленность, 1985. - С. 14-51.
# Козлов В. М. Плетение из ивового прута. - М., 1994. - С. 51-87.
# Колесников Ю. А. Прогрессивная технология изготовления мебели. - М.: Лесная промышленность, 1986. - С. 21-43.