|
}}
[[Файл:VasilijAksjonov.jpg|200px|right|thumb|Аксьонов Василь Павлович]]
'''Васи́ль Па́влович Аксьо́нов''' (*{{ДН|20|8|1932}}, [[Казань]] — † {{ДС|6|7|2009}}, [[Москва]]) — радянський, американський і російський [[письменник]], сценарист, кінодраматург. Один із лідерів сповідальної радянської прози 1960-х років, де використовується міський молодіжний [[сленг]]. Належав до покоління [[Шістдесятники|шістдесятників]].
== Біографія ==
Народився в сім'ї партійних працівників. [[1937]] було репресовано матір [[Гінзбург Євгенія Семенівна|Євгенію Ґінзбурґ]] і батька Павла Аксьонова. 1938—19481938–1948 виховувався в дитячому будинку. Школу закінчив у [[Магадан]]і, де його мати перебувала на поселенні.
[[1956]] закінчив [[Ленінградський медичний інститут]]. Три роки працював лікарем. З 1960 року — професійний літератор.
Друкуватися почав [[1959]]. Пік популярності його творів у СРСР припадає на другу половину 60-х років, коли твори В. Аксьонова публікуються в популярних молодіжних журналах та екранізуються на кіностудіях СРСР . Наприкінці 60-х — початку 70-х з завершенням «відлиги» починаються хвилі критичних публікацій, які негативно оцінюють творчість В. Аксьонова, як «чужу» і «не радянську». Одночасно перестають друкуватися твори письменника в СРСР, але натомисть починають видаватися у США. 1979 року В. Аксьонов з групою радянських літераторів-однодумців організував «самвидавівський» альманах «Метрополь», в якому було надруковано твори радянських літераторів, які були заборонені радянською цензурою. Цей альманах був виданий пізніше у США.
1980 року виїхав до [[США]] і був позбавлений радянського громадянства. До 2004 року живе і працює в США, викладає російську мову. Стає професором декількох університетів США. 1990 року йому повертають радянське громадянство. У 1980—19911980–1991 активно працює на радіо «Свобода».
Останні роки життя мешкав з родиною у Франції та Москві.
== Початок літературної діяльности ==
З [[1960]] року Василь Аксьонов — професійний літератор. Повість «Колеги» (написана у [[1959]] році; однойменна п'єса спільно з Ю. Стабовим, [[1961]]; однойменний фільм, [[1962]]), романи «Зоряний квиток» (1961) (по ньому знятий фільм «Мій молодший брат», 1962), повість «апельсини з Марокко» ([[1962]]), «Пора, мій друже, пора» (1963 ), збірки «Катапульта» (1964), « На півдорозі до Місяця» ([[1966]]), п'єса «Завжди у продажу» (постановка театру «Современник», 1965); у 1968 році опублікована сатирико-фантастична повість «Затоварена бочкотара».
У 1960-х роках твори В. Аксьонова часто друкуються в журналі «Юність». Протягом декількох років він є членом редколегії журналу. Пригодницька дилогія для дітей: «Мій дідусь - — пам'ятник» ([[1970]]) і «Скринька, у якій щось стукає» ([[1972]]).
До історико-біографічного жанру належить повість про Л. Красіна «Любов до електрики» (1971). Експериментальний твір «Пошуки жанру» був написаний у 1972 році (перша публікація в журналі «Новий світ»; у підзаголовку , що вказує на жанр твору , також позначено «Пошуки жанру»).
Також у [[1972]] спільно з О. Горчаковим і Г. Поженяном написав роман-пародію на шпигунський бойовик «Джин Ґрін - — недоторканний» під псевдонімом Ґрівадій Ґорпожакс (комбінація імен і прізвищ реальних авторів).
== Твори ==
=== Проза ===
* 1959 — повість «Колеги» (''«Коллеги»''), у 1960 опублікована у журналі «Юность» (СРСР)
* 1961 — роман «Зоряний квиток» (''«Звёздный билет»'')
* 1963 — повість «Апельсини з Марокко» (''«Апельсины из Марокко»'')
* 1964 — повість «Катапульта»
* 1964 — повість «Вже час, мій друже» (''«Пора, мой друг, пора»'')
* 1965 — повість «Шкода, що вас не було з нами» (''«Жаль, что вас не было с нами»'')
* 1968 — повість «Затоварена бочкотара» (''«Затоваренная бочкотара»'')
* 1969 — повість «Любов до електрики» (''«Любовь к электричеству»'')
* 1972 — експериментальний роман «Пошуки жанру» (''«В поисках жанра»'')
* 1975 — автобіографічний роман «Опік» (''«Ожог»'')
* 1979 — роман «[[Острів Крим]]» (''«Остров Крым»'')
* 1987 — «У пошуках сумного бебі» (''«В поисках грустного бэби»'')
* 1994 — роман-епопея «Московська сага» (''«Московская сага»'')
* 1995 — збірка оповідань «Неґатив позитивного героя» (''«Негатив положительного героя»'').
* 1998 — «Новий солодкозвучний стиль» (''«Новый сладостный стиль»'')
* 2004 — роман «Вольтеріанці та вольтеріанки» (''«Вольтерьянцы и вольтерьянки»'') (премія «Русский Букер»)
* 2006 — роман «Москва Ква-Ква»
=== П'єси ===
* 1965 — «Завжди у продажу» (''«Всегда в продаже»'')
* 1966 — «Твій вбивця» (''«Твой убийца»'')
* 1968 — «Чотири темпераменти» (''«Четыре темперамента»'')
=== Сценарії ===
* 1962 — «Коли розводять мости» (''«Когда разводят мосты»'')
* 1962 — «Колеги» (''«Коллеги»'') — за мотивами однойменної повісті
* 1962 — «Мій молодший брат» (''«Мой младший брат»'') — за мотивами роману «Зоряний квиток»
{{Lit-stub}}
| 