Мухаммед Наджибулла: відмінності між версіями

Політика національного примирення почалась зі звільнення кількох тисяч політичних в'язнів<ref name="Христофоров"/>. 15 січня [[1987]] року афганська армія припинила вогонь з усіх видів зброї. Наджибулла закликав збройну опозицію припинити вогонь з 12 години ночі 15 січня до 12:00 16 липня, але вже за два дні після припинення вогню з боку афганської армії лідери збройної опозиції на нараді в [[Пешавар]]і рішуче відкинули мирні ініціативи афганської влади, підтвердивши свій намір вести збройну боротьбу до переможного кінця<ref name="Національне перемир'я">{{cite news | title= АФГАНІСТАН. СТОРІНКИ ІСТОРІЇ (80–90-ті рр. XX ст.)/ Політика національного примирення в дії|url =http://www.nbuv.gov.ua/Articles/KultNar/knp41/knp41_72_84.pdf|author= Слінкін М.Ф.|date = 2003}}</ref>. Незважаючи на це, за три дні перемир'я на бік народної влади в Гераті перейшли 3,5 тисяч збройних повстанців, у провінції [[Фарьяб]] — 500, а до країни повернулись 120 родин афганських біженців<ref name="Христофоров"/>. Разом до 10 лютого на бік влади перейшло понад 20 збройних груп загальною чисельністю понад 10 тисяч чоловік, а кількість біженців, які повернулись із Пакистану та Ірану, до середини березня сягнула понад 34 тисяч чоловік<ref name="Національне перемир'я"/>.

 

25 лютого Наджибулла запропонував опонентам зустрітись для перемовин у столиці, або у нейтральній країні з метою обговорення питання щодо створення уряду національної згоди, але противники кабульського керівництва не пристали на цю пропозицію<ref name="Національне перемир'я"/>. Афганський лідер, дотримуючись курсу на національне примирення, здійснив нову спробу для реалізації поставленої мети. У липні того ж року в країні було запроваджено багатопартійну систему<ref name="Христофоров">{{книга

|автор = Христофоров В.С.