Гавро Лайош: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м категоризація |
м →Біографія: зв'язність |
||
Рядок 33:
Народився в м. [[Брашов]] (нині місто в [[Румунія|Румунії]]; тоді в складі Австро-Угорщини) в шахтарській сім'ї. [[Угорець]] за походженням. З 1912 — член соціал-демократичної партії. Засуджений до страти за революційну та політичну агітацію, вирок замінено відправленням у штрафну роту.
Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] воював на сербському та італійському фронтах, прапорщик 32-го гонведського полку австро-угорської армії. 22 травня 1916 потрапив у російський полон; від 1916 до січня 1917 перебував у таборах під [[Саратов]]ом та у м. [[Вольськ]] (нині місто Саратовської обл., РФ). Від червня 1917 — член РСДРП(б), брав участь у формуванні загонів з іноз. громадян, зокрема угорців, для участі в громадян. війні. Зблизився з іншими угорськими соціал-демократами —
Від березня 1919 р. — в Україні, командир 3-го Київського стрілецького інтерполку, член угорської групи Федерації іноземних комуністів у Києві, пізніше командував 173-ю бригадою, брав участь у боях з військами [[Денікін Антон Іванович|А. Денікіна]] під час визволення Києва, кілька місяців був військовим комендантом [[Київ|Києва]]. Воював на польсько-радянському фронті (див. [[Польсько-радянська війна]] 1920). Після закінчення війни — київ. губернський військовий комісар, начальник Всевобучу України та Криму, пом. команд. військами Українського військового округу. 1924-26 — на підпільній партійній роботі в [[Болгарія|Болгарії]]. Засуджений до страти, але втік з-під арешту.
Рядок 41:
Нагороджений двома [[Орден Червоного Прапора|орденами Червоного Прапора]] (1919, 1924).
Арештований 1937, звинувачений у шпигунстві, проходив у справі маршала [[Блюхер Василь Костянтинович|В. Блюхера]]. Страчений за наказом «трійки». Його образ послужив угорському письменнику
Дочка Мате Залки, заслужений працівник культури РСФСР Наталія Залка припускала, що Лайош Гавро не був страчений у 1930-х роках. У 1955 році дружина Лайоша Гавро отримала листа, в якому повідомлялося, що той живий і сподівається на реабілітацію. Пізніше його начебто бачили 1959 року в одному з санаторіїв: із спотвореною зовнішністю, без ноги, без ока, з покаліченою рукою. Однак усі спроби знайти його залишилися безрезультатними<ref>''Кузьменко Олександр.'' Загадка Лайоша Гавро // «Прапор комунізму» № 193 (3492). — Київ. — 1989. — 20 серпня. — С. 3.</ref>.
| |||