Діаспора: відмінності між версіями

'''Діа́спора''' ({{lang-el|διασπορά}} — «розсіяння») — етнічна, в першу чергу [[Релігія|релігійна]] ([[Конфесія|конфесійна]]) та мовно-культурна [[спільнота]] або [[сукупність]] [[Індивід (людина)|індивидів]], які існують та зберігаються за межами свого материнського регіону, і котрі усвідомлюють свою генетичну або духовну з ним єдність. Поняття походить мовно з [[Давньогрецька мова|давньогрецької]], але змістовно — з [[Євреї|іудейської]] традиції (мається на увазі розсіяння євреїв по світу та існування компактними релігійно-етнічними громадами). В Європі це поняття стало набувати широкоширокого вжитку в 19 столітті. Часто ним не зовсім коректно звуться будь які [[національні меншини]].

Первісно в [[Новий Заповіт|НовомНовому Заповіті]] та у [[Євреї|евреїв]], що розмовляли [[Грецька мова|грецькою]], «діаспорою» звалася сукупність євреїв, що з часів Вавилонського полону в [[4 ст. до н.е.]] були розсіяні поза межами [[Палестина|Палестини]] серед [[Язичники|язичницьких]] племен та народів — в [[Стародавній Єгипет|Єгипті]] та [[Мала Азія|Малій Азії]]. Тенденція існування компактимикомпактними громадами посилилась після [[Стародавній Рим|римської]] навали і знищення держав [[Юдея]] та [[Ізраїль]] (1-ша та 2-а «Юдейські війни») та примусового розселення євреїв по території Римської імперії, починаючі з [[1 ст.]] [[Наша ера|нашої ери]]. З цього ж часу цю назву євреї-християни почали перенесити на єдиновірців, що мешкали поза межами церковних громад.

В [[Нова історія|Новий час]] ця назва використовувалася гернгутерами ([[Гуситський рух|гуситами]] — послідовниками Моравської церкви), котрі звали так усіх братів, що мешкали поза межами секти. В XIX віці назву Діаспора почали використовувати [[католики]] для позначення католицькікатолицьких громадигромад в іновірних країнах.

В Україні термін «діаспора» інколи трактується неоднозначно. В одних випадках під ним розуміють усіх без винятку українців, розсіяних по всьому світовісвіту; в інших — лише дисперсні (розпорошені) їх частини, що не становлять якоїсь спільноти; нарешті, діаспорою вважають усіх українців поза Україною, за винятком тих, котрі проживають у сусідніх державах на споконвічній етнічній території. Неоднозначне тлумачення поняття «діаспора» призводить до розмаїття його визначень. На Заході, наприклад, найчастіше вдаються до поєднання етноніма та політоніма («українські канадці», «україноканадці») або етноніма і громадянства («українець Канади», «українець США»), а при визначенні діаспорної групи —до— до термінів «українська етнічна група», «українська імміграція», «канадські вихідці з України» тощо. Через таку різноплановість учені віддають перевагу універсальному термінові — «українська діаспора».

Східна діаспора утворювалася шляхом переселення українців до внутрішніх губерній Російської імперії ([[внутрішня колонізація]]), пізніше — до республік колишнього [[СРСР]]. Поодинокі міграції зафіксовані ще у XVI ст., коли українські козаки разом із російськими землепрохідцями освоювали простори Сибіру[[Сибір]]у, Далекого Сходу, Камчатки та Чукотки. Масові ж переселення мають більш визначений час та ґрунтовніше мотивування.

До східної діаспори (а вона налічує до 10 млн осіб) слід залучити і українців Берестейщини, Курщини, Кубані, Придністров'я тощо, історичною долею відрізаних від колись цілісного етнічного масиву, й етнічні вкраплення в населення Прибалтики, Москви та Санкт-Петербурга, і цілі етнічні райони в Башкортостані, Закавказзі, Казахстані та Середній Азії, де у 20-ті роки утворилася так звана «[[Сіра Україна]]», і великий клин у Сибіру та на Далекому Сході, що дістав назву «ЗеленоїЗелена УкраїниУкраїна».

Кількісна характеристика західної діаспори виглядає нині таким чином. У США проживає близько 2 млн осіб, половина з яких — у штаті Пенсильванія, до 20% — у штатах [[Нью-Джерсі]], [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорк]], менше — в Мічигані[[Мічиган]]і, [[Огайо]] та Коннектикуті[[Коннектикут]]і. Серед них спостерігається стійка тенденція до збереження національних цінностей, зокрема, мови.

Загальна динаміка чисельності та розміщення українців у світі має такийнаступний вигляд: у 1719 р. із загальної кількості українців (5,8 млн) в Україні проживало 4,9 млн, у тому числі в межах Російської держави — 448 тис., у зарубіжній Європі 379 тис.;

* The New EncycklopaediaEncyclopaedia Britannica. 15<small>th</small> Edition, vol. 4, p. 68-69.