Шараневич Ізидор Іванович: відмінності між версіями

'''Шараневич Ісидор''' ([[16 лютого]] [[1829]], село [[Козарі]], повіт Галич — [[4 грудня]] [[1901]], [[Львів]]), галицький історик і громадський діяч та педагог (учитель Перемиської і Львівської гімназій), з [[1871]] доцент, з [[1873]] — професор [[Львівський університет|Львівського Університету]]; дійсний член АН у Кракові, почесний директор Київського Університету; довголітній сеньйор [[Ставропігійський Інститут|Ставропігійського Інституту]] у Львові. Досліджував переважно історію Галицько-Волинської Руси: найбільша і довгий час найкраща праця «Історія Галицько-Володимирської Руси від найдавніших часів до року 1453» ([[1863]]); його історіографічні праці «Die Hypatios-Chtonik als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte» ([[1872]]), «Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker» ([[1871]]) — цінний вклад в історію Галичини; розвідки про духовенство Галицької Руси, справи церкви на західно-українських землях 16 — 18 ст., про унію, східний патріархат тощо. Інші праці (українською, польською та німецькою мовами) з історії міст Галичини та про давні шляхи. Шараневич вивчав також діяльність українських братств, зокрема [[Львівське Успенське Братство|Львівського Успенського Братства]] і був одним з піонерів української археології в Галичині (зокрема розкопів на території Галичини, 1882 — 90). Єдиний мирянин учасник [[Львівський Синод (1891)|Львівського Синоду 1891]].