Іршава: відмінності між версіями

'''Іршáва''' ( {{lang-uk|}} ''Іршава'', {{lang-hu|}} ''Ilosva'', {{lang-sk|}} ''Iršava'', {{lang-cs|}} ''Iršava'', {{lang-yi|}} ארשעווע, {{lang-de|}} ''Irschau'', {{lang-pl|}} Irszawa, рум. ''Iloșva'' )  — місто (város, варош) районного значення в [[Закарпатська область|Закарпатській області]], адміністративний центр [[Іршавський район|Іршавського району]]. Має значну густоту населення, в порівнянні з невеликим розміром міста. Місто розташоване у передгір'ї [[Карпати|Карпат]], на обох берегах ріки [[Іршавка]] (притоки [[Боржава|Боржави]]), із всіх сторін оточене горами, височинами і лісами.

Іршава та її околиці були заселені ще з давнини. На околицях міста існувало два городища на горі Стремтура і городище на горі Бодулів, на місці якого в XIII  ст. було зведено кам'яний замок.

У VIII-VII VIII–VII ст. до н.е на північній околиці сучасного міста, на горі Стремтура існівало добре укріплене городище доби залізного віку (одне з найдавніших фортифікаційних об'єктів Закарпаття).

ІХ-ХІ ст.  н. е. – — з'являється слов'янське поселення в південно-західній околиці Іршави (гора Бодулів).

Перша письмова згадка про поселення датована [[1341]], яке у тогочасних документах для зручності називалося Максемгаза (Makszemhaza - — тобто дім Максима). Його тодішнім власником був Максим, син волоського князя Татомира. Вірогідно місцеве населення і надалі вживало первісну назву поселення Іржава, Іршава, Ілошва і тому, коли у 1460 році угорський король Матяш видає грамоту на право володіння, рід Максима починає писатися [[Ілошваї|Ілошваями]] (de Ilosva).

XV-XVIIXV–XVII століття характеризувалося частими війнами, повстаннями і хворобами.

У [[1458]] і в кінці XVII  ст. Іршаву пограбовано та спалено. Після цих подій в Іршаві залишилося буквально кілька сімей, тому поселення розвивалося дуже повільно.

З XIX  ст.  — центр Верховинського повіту Березького комітату. У середині XIX  ст. поселення мало власну печатку з такою символікою (гербом): дерево, біля якого стоїть селянин, що тримає в правій руці три риби. Хоч зараз Іршава має населення понад 10 тисяч, кілька століть тому в Іршаві нараховувалося близько 100 дворів.

У період війни 1703-1711 1703–1711 рр. під проводом [[Ференц II Ракоці|Ференца II Ракоці‎]] Ірашавщина була одним з районів військових дій. У повстанських загонах билося близько 100 жителів селища.

У «Географічному довіднику Угорщини» за 1851 рік<ref>Fényes Elek -&nbsp;— «Magyarország geográfiai szótára», Pesten 1851</ref> про Іршаву подані такі дані:

''Ілошва (Іршава). Русинське село у Березькому комітаті, розташоване на південь від Мукачева: 18 римо-католиків, 617 греко-католиків, 34 реформаторів та 18 юдеїв. Мінеральне джерело з погано пахнучою водою, водяний млин, руїни древнього замку на горі [[Замок в урочищі Будулів|Будулів]]. Орна земля родюча, луки хороші, ліс красивий, добре родять жолуді і дубильні горіхи. Землевласник – рід Ілошваї.''|40|}}

[[FileФайл:Bodoloalaprajz1.jpg|міні|праворуч|310пкс|Замок Бодулів. Обстеження території: Сабо T.Felmérési vasalt: Szabó T.]]

У кінці XIX століття тут побудовано млин та лісопилку, з’явилосяз'явилося поштове відділення.

На початку XX століття в Іршаві було близько 300 будинків, населення 1315 осіб. У 1916 році побудовано вузькоколійку між Береговом, Іршавою та Кушницею (див. [[Боржавська вузькоколійна залізниця]]). До нашого часу вціліла тільки частина цієї вузькоколійки. Тут щоденно курсує потяг сполученням Іршава &nbsp;— Хмільник &nbsp;— Виноградів.

У 1920-1930-х в Іршаві було декілька млинів, один з них водяний, кузні, лісопилка, цех з переробки льону, магазини, корчми, ресторан, школи, дитсадок та приватні лікарні.

У 1921 тут містився окружний комітет компартії Чехословаччини.

=== Друга світова війна ===

У роки фашистської окупації в околицях Іршави діяв партизанський загін об'єднань Дюли Урсти &nbsp;— Івана Прищепи.

У [[1945]] [[Підкарпатська Русь]] ввійшла до складу Української РСР, і була перейменована на Закарпаття так само як і її жителі, які більше не були русинами, а з новими паспортами стали українцями. Так Іршава стала українським радянським містом.

=== Українська РСР ===

На території району збереглися руїни [[Бронецький замок|Бронецького]] і Довжанського замків, а також [[Арданівське городище|городища в Арданові]], Білках та на горах [[Бодулів]] та [[Стремтура]], що на околицях Іршави. Їхня історія пов’язанапов'язана зі стародавньою [[Римська імперія|Римською імперією]].

На південний захід від міста Іршава, між селами Сільце і Собатин, підноситься гірський кряж Бодулів. Невелика округла вершина цього кряжу була обрана як місце для заснування поселення, а згодом -&nbsp;— для будівництва укріплень. Підступи до гори з півночі і північного заходу ускладнює болотиста місцевість, у 200-х метрах на південний схід від схилу гори протікає річка [[Іршавка]] (притока [[Боржава|Боржави]]). Північно-західний і східний схили височини відрізняються крутизною, південно-східний схил пологий. Місце було обране дуже вдало -&nbsp;— звідси навколишні землі добре проглядалися на відстані кількох десятків кілометрів.

Перший етап будівництва: IX століття до н.&nbsp;е.

Останній етап будівництва: VII століття до н.&nbsp;е.

IX століття до н.&nbsp;е. Близько 2 700 -&nbsp;— 2 900 років тому на горі сформувалося городище. Його площа -&nbsp;— близько 8 гектарів. Городище було захищене валами і ровами.

Під час розкопок на території городища були знайдені фрагменти кераміки: амфор, мисок, судин раннього залізного віку (ХІ -&nbsp;— VI століть до н.&nbsp;е.). Крім цього, тут були знайдені 13 залізоплавильний сурм і кілька «козлів» -&nbsp;— відходів виробництва у вигляді залізного шлаку.

[[Файл:Свято-Іллїнський Собор.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Свято-Іллінський Собор (м.Іршава)|Свято-Іллінський храм]]]] [[FileФайл:Тріумфальна Арка.jpg|thumb|праворуч|352x352px|Тріумфальна Арка. ''Збудована на честь 300-річчя возз'єднання України та Росії.'']] У довоєнний і воєнний період архітектура була схожа на більшість тогочасних сіл. У цей період у місті проживало багато євреїв, угорців і словаків деякі з них мали невеличкі магазини (кав'ярні, хлібобулочні магазини). Деякі з тих будинків збереглися й до тепер, наприклад: будинок ст. Іршава, будівля Банку біля центрального мосту, будинки навпроти першої школи, місцева Синагога, зараз у ній розташоване відділення червоного хреста; будинок у якому тепер знаходиться станція юних туристів, був приватним і належав двом братам євреям. Старих будинків залишилося дуже мало, більшість з них було знесено під забудову нових.

У післявоєнні роки (з 1945 по 1960), почалась індустріалізація майбутнього міста. У ці роки було побудовано багато підприємств, кооперативів, і заводів (Ремверстат Іршава, Швейна фабрика, Бавовняно-ткацька, Абразивний завод, Вин-завод, Комбікормовий завод, завод побутової хімії, і &nbsp;т.&nbsp;д.). У кінці 50-х на початку 60-х років у місті було збудовано кінотеатр "«Дружба"» (зараз у ньому знаходиться "«Будинок дитячої творчості"»). У 60-ті роки почалася розбудова центра міста, було знесено всі старі будинки у районі забудови. Було побудовано: "«Торговий центр"» (Гастроном), РБК-Районний Будинок Культури (збудований на місті Амфітеатру), Міську і Районну ради, Будинок дитячої творчості (зараз у ньому розташований краєзнавчий музей), універсам "«Жовтневий"» тепер "«Дитячий"», Будинок Пошти (Укр-Пошта), КООП Іршава (невелика мережа магазинів).

З найстаріших споруд можна відзначити Церкву Петра і Павла (що у центрі міста), колись вона була Греко-католицькою, а з часом стала Православною. Місцева знаменитість -&nbsp;— [[Іршавський міст|Центральний міст]], збудований ще за часів [[Перша Чехословацька Республіка|першої Чехословацької Республіки]] є найстарішим мостом у місті і одним з найстаріших у районі, він є єдиним у своєму роді. Міст розташований у самому центрі міста і з'єднує два береги річки Іршавка. Через своє вдале розташування він є найбільш відвідуваним мостом, через нього проходить автошлях Т0719, тому рух у місті по його центральній частині дуже жвавий у робочі дні (особливо зранку). Також у місті є дві нові церкви; греко-католицький Петропавлівський храм 2000-2008р2000–2008р (знаходиться у центрі міста біля набережної), і великий православний [[Свято-Іллінський Собор (м.Іршава)|Свято-Іллінський храм]], будівництво якого розпочалося ще у 1992 році і триває до тепер.

Також у місті є дві великі школи І-ІІІ ступенів акредитації (Школа №1№&nbsp;1 знаходиться на правому березі, а школа №2№&nbsp;2 на лівому березі р. Іршавка), гімназія, дві початкові школи, близько 8 дитсадків, музична школа, школа мистецтв, ДЮСШ, дві автомобільні школи.

* ЗАТ «Іршавський абразивний завод» -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Федорова, 12

* ВАТ «Іршавремверстат» -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Гагаріна, 110

* ВАТ «Іршавське РТП» -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Федорова, 29

* ЗАТ «Іршавська меблева фабрика» -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Федорова, 20

* ТзОВ «Фактор-Тойс» -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Федорова, 29 корпус 1

* Завод продтоварів -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Шевченка, 70

* Промкомбінат ОСС -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Борканюка, 67

* Хлібокомбінат РСС -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Гагаріна,116

* Барва -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Шевченка,11

* ПП «Гроно-1» -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Фединця, 50

* СП «Сандерс-Іршава» -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Гагаріна, 49

* ТзОВ «А.&nbsp;М.&nbsp;Ітро» -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Борканюка, 67

*

Райдрукарня -&nbsp;— Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Гагаріна, 36

* [[Жупанин Степан Ілліч]] (18 січня 1936 &nbsp;— 7 січня 2005) &nbsp;— український письменник, педагог. Лауреат премії імені Лесі Українки. Член Національної спілки письменників України від 1974 року.

* «До питання про історію замків Закарпаття», О.&nbsp;М. &nbsp;Гомоляк, 2007

* «Исследование замков Закарпатья», И.&nbsp;А. &nbsp;Прохненко, Е.&nbsp;М. &nbsp;Гомоляк, И.&nbsp;Т. &nbsp;Зомбор, 2009

* [http://imsu-zakarpattja.com/mista-i-sela-zakarpatskoi-oblasti/irshavskyj-rajon/irshava.html Іршава -&nbsp;— Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том -&nbsp;— Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. &nbsp;— К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)