|
Квіткою закінчується головне або бічні [[стебло|стебла]]. Безлиста частина стебла під квіткою називається '''[[квітконіжка|квітконіжкою]]'''. У сидячих квіток квітконіжка вкорочена або відсутня. Квітконіжка переходить у вкорочену вісь квітки, її стеблову частину — '''[[квітколоже]]'''. Форма квітколожа може бути різною, на ньому розташовані усі інші частини квітки: чашолистки, що утворюють чашечку, пелюстки, які формують віночок, тичинки і маточка. В повній квітці є всі частини. Нижні її долі утворюють '''[[оцвітина|оцвітину]]''', що часто складається з '''[[чашечка|чашечки]]''' та '''[[віночок|віночка]]''', вище розташовані '''[[Тичинка|тичинки]]''' та '''[[маточка]]''' з '''[[Приймочка|приймочкою]]'''.
Пагін, на якому розташована квітка або суцвіття, часто називають '''[[квітонос]]ом'''. [[Листок]], з пазухи якого виходить квітка, називають '''криючим''' по відношенню до даної квітки.
У рослин на квітконіжці є невеликі листочки — '''[[Приквіток|приквітки]]'''. Іноді приквітками називають криючі листки, а листочки на [[квітконіжка]]х — '''[[приквітничок|приквітничками]]''' (наприклад, у [[фіалки]]).
[[Файл:Flower poster 2.jpg|міні|300пкс||Квіти різних [[таксон]]ів рослин]]
== Гіпотези походження квітки ==
Зі спроб зрозуміти походження найбільш типової для покритонасінних двостатевої квітки з так чи інакше влаштованою оцвітиною зародилися основні гіпотези походження [[Покритонасінні|покритонасінних рослин]] ([[Angiospermae]]) як [[таксон]]у.
* '''Псевдантова теорія:'''
''Час:'' початок XX століття.
''Основоположники:'' [[Адольф Генріх Густав Енглер]], [[Ріхард Веттштейн]].
Теорія заснована на уявленні про походження квіткових від [[гнетоподібні|гнетоподібних]] [[Голонасінні|голонасінних]] предків. Була розроблена оригінальна концепція походження квітки — ідея про незалежне виникнення частин квітки як органів «sui generis». Передбачалося, що первинними у покритонасінних були роздільностатеві запилювані вітром квіти з невеликим і строго фіксованим числом частин, а подальша їх [[еволюція]] йшла по лінії від простого до складного.
* '''Стробілярна, або евантова теорія:'''
''Час:'' кінець XVIII століття — початок XX століття.
''Основоположники:'' [[Йоганн Вольфганг фон Ґете|Й.В.Ґете]], [[Огюстен Пірам Декандоль|О.П.Декандоль]] (типологічні побудови), Н. Арбер та Дж.Паркін.
Відповідно до цієї теорії, найближчі до предків [[Покритонасінні|покритонасінних]] [[мезозой]]ські [[бенетити]], а вихідний тип квітки представляється схожим з тим, що спостерігається у багатьох сучасних багатоплідних: двостатева [[Ентомофілія|ентомофільна]] квітка з подовженою віссю, великим і невизначеним числом вільних частин. Подальша еволюція квітки в межах покритонасінних мала [[Редукція (біологія)|редукційний]] характер.
* '''Теломна теорія:'''
''Час:'' з 30-х років XX століття.
''Основоположник:'' [[Вальтер Ціммерман]].
Відповідно до цієї теорії, всі органи вищих рослин походять та незалежно розвиваються з [[телом]]ів; вищі рослини зі справжніми [[Корінь|коренями]] і [[Пагін|пагонами]] походять від [[риніофіти|риніофітів]], тіло яких було представлено системою дихотомічно розгалужених простих циліндричних осьових органів — [[телом]]ів та [[мезом]]ів. У ході еволюції в результаті перевершинювання, сплощення, зрощення і редукції теломів виникли всі органи покритонасінних рослин. [[Листя]] насіннєвих рослин виникли зі сплощених та зрощених між собою систем теломів; [[стебло|стебла]] — завдяки бічному зрощенню теломів; [[корінь|коріння]] — з систем підземних теломів. Основні частини квітки — [[тичинка|тичинки]] і [[маточка|маточки]] — виникли зі спороносних теломів і еволюціонували незалежно від вегетативних листків.
== Утворення квітки ==
=== Фази утворення квітки ===
Як ми бачимо, процес утворення квітки складний і багатоступеневий. Він індукується довжиною [[День|дня]] або [[фотоперіод]]ом та холодом ([[яровизація]]). Лише в деяких [[Вид (біологія)|видів]] при відсутності індуктивних умов утворення квіток не спостерігається зовсім — повний контроль [[цвітіння]] зовнішнім середовищем. У видів індуктивні умови прискорюють цей процес (кількісний контроль) або зовсім не діють (автономне утворення квіток).
Після закінчення першої фази [[Ініціація|ініціації]] [[цвітіння]] наступає друга, завершальна ([[евокація]]), під час якої в [[апекс]]і відбуваються процеси, які обумовлюють появу зачаткових елементів квітки. Якщо сприйняття [[фотоперіод]]у можна назвати листковою фазою ініціації цвітіння, то евокація — це фаза, яка реалізується в апексі [[стебло|стебла]]. В ході евокації під впливом флорального стимулу в конусі наростання стебла індукується [[експресія]] [[ген]]ів, що відповідають за [[Морфогенез|морфогенетичну]] програму квіткоутворення. Збільшується кількість [[Клітина|клітинних]] поділів, змінюється форма апекса.
=== Фізіологічні та морфологічні процеси утворення квітки ===
[[фізіологія|Фізіологічно]] і [[Морфологія (біологія)|морфологічно]] виділяються групи ініціальних клітин, особливості поділу яких визначають наступний етап [[морфогенез]]у кожної частини квітки. Першими закладаються [[Чашолисток|чашолистки]], з'являються [[примордії]] пелюсток, потім послідовно закладаються [[Тичинка|тичинки]] і [[Плодолисток|плодолисточки]].
Примордії [[Плодолисток|плодолисточків]] поступово набувають підковоподібної форми, подовжуються і зростаються краями. Таким чином утворюється [[маточка]]. На внутрішній стороні кожного плодолисточка закладається примордій сім'ябруньки. Сім'ябрунька розростається, формуючи складові частини насінного зачатка, з якого після запліднення розвивається [[насінина]]. Насінний зачаток закладається на [[Плацента|плаценті]] і здебільшого має кулясто-видовжену форму. В центрі формується нуцелус, що у більшості рослин обростає одним чи двома покривами ([[інтегумент]]ами), які на верхівці не зростаються один з одним, залишаючи отвір — мікропіле. Частина насінного зачатка, від якої відходить насінна ніжка, називається [[Халаза|халазою]]. Насінна ніжка з'єднує сформований зачаток із плацентою і містить судинний пучок.
Нуцелус виконує функції мегаспорангія. Одна з його клітин стає археспоріальною, вона ділиться редукційним шляхом ([[мейоз]]) з утворенням чотирьох [[гаплоїд]]них [[Спора|макроспор]]. Три з них руйнуються, а одна дає початок зародковому мішку (жіночий [[гаметофіт]]). Внаслідок трьох наступних послідовних [[мітоз]]ів із неї у зародковому мішку з'являються 8 [[гаплоїд]]них [[Клітинне ядро|ядер]], причому після першого поділу два дочірні ядра направляються до протилежних полюсів поляризованого [[гаметофіт]]а і там діляться ще два рази. Три ядра біля кожного полюса відокремлюються в клітини. Одна з клітин біля мікропіле стає яйцеклітиною (жіночою [[Гамета|гаметою]]), а дві інші — синергідами. Інші три ядра на протилежному полюсі утворюють клітини-антиподи. Решта двоє ядер мігрують до центру, зливаються, перетворюючись на вторинне [[диплоїд]]не ядро центральної клітини, що дає початок [[ендосперм]]у. Яйцеклітина і жіночий гаметофіт у такому вигляді готові до [[запліднення]].
[[Тичинка|Тичинкова]] нитка утворюється за рахунок [[Апікальний|апікального]], а потім [[Інтеркалярна меристема|інтеркалярного]] поділу і росту клітин примордію. В [[Дистальний|дистальній]] частині ініціальні клітини дають початок тканинам [[пиляк]]а.
В пиляку клітини спорогенної тканини послідовно діляться шляхом [[мейоз]]у. В результаті з материнської клітини утворюються 4 [[гаплоїд]]ні мікроспори. У процесі утворення [[спора|мікроспор]] спорогенні материнські клітини гублять більшу частину цитоплазматичних [[РНК]] і [[Білки|білків]]. Із кожної такої мікроспори формується пилкове зерно (чоловічий [[гаметофіт]]). При цьому вона збільшується в розмірах, вкривається подвійною оболонкою. Ядро мікроспори ділиться [[Мітоз|мітотично]] й асиметрично, в результаті чого всередині пилкового зерна з вегетативним ядром з'являється маленька генеративна клітина зі своїм генеративним ядром. Генеративна клітина ділиться й утворює два спермії (чоловічі гамети). У багатьох видів це відбувається уже в пилковій трубці. Вегетативна клітина забезпечує життєдіяльність пилкового зерна та ріст пилкової трубки.
Таким чином, у процесі розвитку пилкового зерна шляхом [[мейоз]]у, а потім [[мітоз]]у, в ньому утворюється дуже редукований чоловічий гаметофіт. Він складається з однієї (покритонасінні) або кількох (голонасінні) вегетативних клітин та однієї маленької генеративної клітини зі своїм генеративним ядром, яка здебільшого поділяється на два спермії (чоловічі [[гамета|гамети]]), що беруть участь у заплідненні.
Важливу фізіологічну функцію в редукційному діленні при мікроспорогенезі виконують [[каротин]] і [[каротиноїди]]. Понижений вміст їх у пиляках призводить до порушення мікроспорогенезу та утворення абортивного пилку.
У процесі мега- і мікроспорогенезу в клітинних стінках на ранніх фазах розвитку відкладається калоза (β-1,3-глюкан), яка забезпечує тимчасову ізоляцію клітин, що переходять на генеративний шлях розвитку. Генеративна клітина при формуванні також на деякий час покривається клітинною оболонкою з калози, що необхідно для її ізоляції від [[Цитоплазма|цитоплазми]] вегетативної клітини. Потім калоза зникає і генеративна клітина залишається оточеною оболонкою з [[Целюлоза|целюлози]] й [[пектин]]у. Таким чином, тимчасова ізоляція клітин — важлива умова для переходу до генеративної фази розвитку.
Тривалість періоду [[цвітіння]] окремої квітки коливається від 2-3 годин (Hibiscus) до 80 днів (тропічна [[орхідея]] Odontoglossum). Тривалість цвітіння залежить від кількості утвореного квіткою [[Пилок|пилку]], кількості квіток та періоду цвітіння першої й останньої квітки.
== Будова ==
[[Файл:Mature flower diagram uk.svg|міні|450пкс|<center>Будова квітки</center>]]
Квітка складається із ''стеблової частини'' ([[квітконіжка]] і [[квітколоже]]), ''листкової частини'' (чашолистки, пелюстки) та ''генеративної частини''(тичинки, маточка або маточки). Квітка є апікальним (верхівковим) органом, але при цьому вона може розташовуватися як на верхівці головного [[пагін|пагона]], так і бічного. Вона прикріплюється до стебла за допомогою '''''[[квітконіжка|квітконіжки]]'''''. Якщо квітконіжка сильно вкорочена або відсутня, квітка називається ''сидячою'' ([[Подорожник (рослина)|подорожник]], [[вербена]], [[конюшина]]). На квітконіжці розташовуються також два (у [[дводольні|дводольних]]) і один (у [[однодольні|однодольних]]) маленьких передлистки - {{anchor|Приквітки}} ''приквітки'', які часто можуть бути відсутні. Верхня розширена частина квітконіжки, на якоій розташовуються всі органи квітки, називається ''''' [[квітколоже]]м'''''. Квітколоже може мати різні розміри і форму - ''плоску'' ([[півонія]]), ''опуклу'' ([[суниця]], [[малина]]), ''увігнуту'' ([[мигдаль]]), ''подовжену'' ([[магнолія]]). У деяких рослин в результаті зрощення квітколожа, нижніх частин покрову та андроцею утворюється особлива структура - ''''' [[гіпантій]] '''''. Форма гіпантію може бути різноманітною і іноді брати участь в утворенні плоду ([[цінарродій]] - плід [[шипшина|шипшини]], [[яблуко]]). Гіпантій характерний для представників родин [[розові|розових]], [[аґрусові|аґрусових]], [[ломикаменеві|ломикаменевих]], [[бобові|бобових]].
Частини квітки ділять на ''фертильні'', або репродуктивні (тичинки, маточка або маточки), і ''стерильні'' (оцвітина).
=== Оцвітина ===
Оцвітину називають простою, якщо всі її листочки однотипні (квітка [[тюльпан]]а).
Подвійна оцвітина складається з чашечки та віночка. '''Чашечка''' — це зовнішнє коло подвійної оцвітини, що виконує переважно функцію захисту; листочки, що складають чашечку — '''чашолистки''' — найчастіше бувають зеленими , рідше — забарвленими у інший колір.
=== Віночок ===
[[Файл:Tulip - floriade canberra.jpg|міні|150пкс|Квітка [[тюльпан]]а має просту оцвітину]]
'''Віночок''' — внутрішня, найпомітніша частина подвійної оцвітини, що пристосована для приваблення запилювачів. Листочки, що утворюють віночок, називаються '''пелюстками'''. Віночок буває роздільнопелюстковим або зрослопелюстковим.
В пелюстці нижня, більш вузька частина — '''нігтик''' — може значно відрізнятися від верхньої, розширеної — '''відгону'''.
В зрослопелюстковому віночку розрізняють '''трубку''', '''відгін''' та '''зів''' — місце переходу трубки у відгін. Кількість зубців, лопастей або доль відгону звичайно вказує на кількість зрощених пелюсток.
Залежно від співвідношення величин трубки та відгону та від форми відгону, розрізняють різні форми віночка, наприклад: колесоподібний, дзвоникоподібний (у дзвоника), трубчастий, язичковий, двогубий (у яснотки).
=== Насіннєвий зачаток ===
При анатомічному дослідженні насіннєвого зачатка розрізняють такі складові частини: [[насіннєва ніжка]], [[нуцелус]], покриви ([[інтегументи]]), [[пилковхід]] ([[мікропіле]]), [[зародковий мішок]]. Насіннєвий зачаток виник у [[філогенез]]і спороносних органів. Уперше він з'являється у насінних [[папороті|папоротей]]. У [[голонасінні|голонасінних]] насінні зачатки містяться на [[плодолистки|плодолистках]] відкрито, у [[покритонасінні|покритонасінних]] — усередині [[зав'язь|зав'язі]]. [[Маточка]] виникла в процесі еволюції рослин як орган, у якому відбувається [[запліднення]] і який у цілому бере участь у формуванні [[плід|плоду]].
== Види квітів ==
З огляду на різну будову та екологію, квіти можна поділяти за різними критеріями. До критеріїв, які використовуються найчастіше можна віднести колір оцвітини, наявність або відсутність запаху, стійкість квітки. У науці в основному використовуються наступні критерії:
; Поділ з огляду на стать: Квіти бувають одно- і двостатеві. Одностатеві квітки несуть або тільки [[маточки]], або тільки [[Тичинка|тичинки]], як, наприклад, у [[дуб]]а, [[тис]]а, [[тополя|тополі]]. У двостатевих (гермафродитних) чоловічі і жіночі статеві органи розвиваються в одній квітці ([[Проліска дволиста|проліски]], [[горох]]). Відповідно є одно- та дводомні рослини. В однодомних рослин чоловічі й жіночі квітки ростуть окремо на одній рослині ([[дуб]], [[ліщина]], [[бук]]). У дводомних — чоловічі і жіночі квітки знаходяться на різних рослинах, тобто кожна конкретна рослина є або жіночою, або чоловічою ([[тис]], [[тополя]], [[гостролист]], [[обліпиха]]). Існують також форми нестатеві (без тичинок і маточки), які служать як приваблення (крайні квіти [[Волошка синя|волошки синьої]]).
; Поділ за характером запилення: Значно частіше у природі зустрічаються квіти адаптовані до запилення чужим пилком (взятим з інших квітів або рослин). Такі квіти називаються [[Перехресне запилення|перехреснозапильними]] (алогамними). Їх протилежність — квіти, що запиляються власним пилком, називаються [[Самозапилення|самозапильними]] ([[Автогамія|автогамними]]). Серед самозапильних є [[клейстогамія|клейстогамні]] квіти — ті, що ніколи не відкриваються. Серед [[Перехресне запилення|перехреснозапильних]] виділяють: [[Вітрозапилення|вітрозапильні]] (анемохори), комахозапильні (ентомохори) рослини, рослини, які запилюються водою (гідрохори), птахами.
; Поділ за наявністю [[нектарник]]ів:
* Квіти з легкодоступними нектарниками,
* Квіти з частково прихованими нектарниками,
* Квіти із повністю схованими нектарниками,
* Квіти без нектарників (т. зв. квіти пилкові)
; Поділ за формою оцвітини:
* Лійкоподібні квіти — безстатеві [[зигоморфні квітки]]; трубка віночка довга, вигнута, догори сильно розширена. Число зубців більше, ніж у [[Трубчасті квітки|трубчастих квіток]], через часткове розщеплення вільних верхівок пелюсток.<ref name="Природа">[http://prirodavocrug.ucoz.ru/index/0-83 Природа навколо нас — родина Складноцвіті.]</ref>. Слугують лише для приваблення [[комах-запилювачів]] і тому не мають [[тичинка|тичинок]] та [[маточки]]. [[Віночок]] утворений зрослими у вигляді лійки яскраво забарвленими [[пелюстками]].
* Дзвоникоподібні квіти,
* Трубчасті квіти — [[актиноморфні квітки]], мають довгу трубку, яка зверху творить розширення, або ж мають короткий пятизубчастий відгин, сформований вільними верхівками [[Пелюстка|пелюсток]]. Гермафродитні (двостатеві), рідше одностатеві.
* Метеликоподібні квіти (у бобових),
* Квіти-пастки.
== Симетрія квітки ==
=== ===
Характер симетрії в розташуванні та формі органів, особливо віночка квітки, є класифікаційною ознакою. Якщо через квітку можна провести декілька площин симетрії — квітку називають правильною, або '''[[актиноморфна квітка|актиноморфною]]'''.
Якщо ж частини одного кола квітки різні і розташовані так, що площина симетрії тільки одна — її називають '''[[Зигоморфна квітка|зигоморфною]]''' або неправильною.
Якщо через квітку не можна провести жодної площини симетрії, її називають '''асиметричною'''.
=== Актиноморфні квіти ===
{{main|Актиноморфна квітка}}
<gallery>
Файл:Nuphar lutea2 ies.jpg|<center>[[Латаття]]</center>
Файл:Krim-Pfingstrose.JPG|<center>[[Півонія]]</center>
Файл:Yellow Daffodil.jpg|<center>[[Нарцис (рослина)|Нарцис]]</center>
Файл:BlackMagicRose.jpg|<center>Гібридна чайна [[троянда]]</center>
</gallery>
=== Зигоморфні квіти ===
{{main|Зигоморфна квітка}}
<gallery>
Файл:Antirrhinum majus rot.jpeg|<center>[[Ротики]]</center>
Файл:Aconitum variegatum 110807f.jpg|<center>[[Аконіт]]</center>
Файл:Tropaeolum flower.jpg|<center>Настурція</center>
Файл:Corydalis ochroleuca0.jpg|<center>[[Ряст]]</center>
Файл:Fumaria spec.JPG|<center>[[Рутка]]</center>
</gallery>
=== Асиметричні квіти ===
<gallery>
Файл:Gladiolus 7-19-06.JPG|<center>[[Гладіолус]]</center>
Файл:LeontopodiumAlpinum-1.jpg|<center>[[Едельвейс]]</center>
Файл:StrelitziaReginae001.jpg|<center>Стреліція</center>
Файл:2004-02-14 Zantedeschia aethiopica.jpg|<center>Калла</center>
Файл:Canna Alberich 20030824 014.jpg|<center>Канни</center>
</gallery>
За аналогією з [[актиноморфна квітка|актиноморфністю]], [[Зигоморфна квітка|зигоморфністю]] і асиметричністю квітки в цілому говорять і про актиноморфність, зигоморфність і асиметричність віночка.
=== Формула та діаграма квітки ===
[[Файл:Flower diagram.svg|thumb|left|250 px|Діаграма квітки. 1 - вісь суцвіття, 2 - приквітки, 3 - чашолистки, 4 - пелюстка, 5 - тичинка, 6 - маточка, 7 - криючий листок.]]
Для короткого і умовного позначення будови квіток застосовують формули, в яких за допомогою [[літера|буквених]] і [[цифра|цифрових]] позначень кодують різні морфологічні ознаки: [[стать]] і симетрію квітки, число кіл у квітці, а також число членів у кожному колі, зрощення частин квітки і положення маточок (верхня або нижня [[зав'язь]]).
[[Формула]] квітки — це коротка характеристика, її опис за допомогою [[символ]]ів. Квітку вивчають в акропетальному порядку і в цій послідовності записують такі символи: полісиметричної квітки ([[актиноморфна квітка|актиноморфної]]) — *, [[зигоморфна квітка|зигоморфної]] — ↑, асиметричної — •│:, — потім символ чашечки — К (Са), віночка — С (Со), андроцею — А, гінецею – G, простої оцвітини (perigonium) — P. Кількість [[елемент]]ів кожної частини квітки позначається відповідним числом, якщо ж цих елементів більше дванадцяти значком — ∞ ; факт зрощення частин квітки позначається дужками, розміщення даної частини квітки у різних колах розділяється знаком +. Верхня зав’язь позначається рискою (–), поставленою під числом карпел гінецею, нижня зав’язь — над числом, а середня — поряд із числом карпел. Наприклад, формула квітки свиріпи (Barbarea) має такий вигляд: *К4С4А2+4G(2); [[груша|груші]] (Pyrus): *K5C5A∞G(5); [[тюльпан]]а (Tulipa): *P3+3A3+3G(3)-; [[Бузина|бузини]] (Sambucus): *K5C5A5G(3)-.
Найповніше уявлення про будову квітки дають діаграми, які представляють схематичну проекцію квітки на площину, перпендикулярну осі квітки і проходить через криючий листок і вісь [[суцвіття]] або [[пагін]], на якому розташована квітка.
== Циклічність квітки ==
[[Файл:Lilium candidum 2.jpg|150px|thumb|[[Лілія]]]]
[[Файл:Iris sibirica 060603.jpg|150px|thumb|[[Півникові|Півники]]]]
У квітці спіралі виражаються тими ж формулами, що і [[Листок|листорозміщення]]. Іноді вони дуже складні, особливо серед тичинок. У циклічних квітках здебільшого чітко видно, що члени будь-якого кола чергуються з членами сусідніх кіл, а не протистоять їм. Звідси виводять ''правило чергування кіл''. Якщо тичинки розташовані у два кола, то зовнішнє коло буває зазвичай протичашечним, а члени внутрішнього кола протистоять пелюсткам. Відступ від цього правила іноді виникає в результаті [[Редукція (біологія)|редукції]] одного з кіл, тобто при переході від пентациклічної до тетрациклічної квітки, зберігається або зовнішній (крушини), або внутрішнє коло ([[бересклетові]]).
*
== Символізм квітів ==
[[Файл:BlackMagicRose.jpg|thumb|left|150 px|Червона троянда]]
{{Main|Мова квітів}}
Багато квітів мають важливе [[символ]]ічне значення у [[культура|культурі]] різних народів. Присвоєння значень для квітів відоме як «[[мова квітів]]». Деякі з найпоширеніших прикладів:
[[Файл:Vincent Willem van Gogh 128.jpg|thumb|right|150 px|Картина [[Соняшники (Ван Гог)|«Соняшники»]] [[Вінсент Ван Гог|Ван Гога]]]]
* Червоні [[Троянда|троянди]] — символ любові, краси та пристрасті.
* [[Мак]]и є символом спокою у момент смерті. У [[Велика Британія|Великобританії]], [[Нова Зеландія|Новій Зеландії]], [[Австралійський Союз|Австралії]] і [[Канада|Канаді]], а також останнім часом в Україні символічні зображення червоного маку носять на пам'ять про [[солдат]]ів, загиблих під час війни.
* [[Ірис (рід)|Іриси]] та [[Лілія|лілії]] використовується в похованнях як символ з посиланням на "воскресіння/життя".
* [[Ромашка (рід рослин)|Ромашки]] є символом невинності.
У мистецтві багатьох культур в усьому світі існує виражена [[тенденція]] пов'язувати [[жінка|жіночність]] із квітами.
Завдяки своїй різноманітній і колоритній зовнішності квіти давно стали улюбленим предметом для зображення художниками. Деякі з найвідоміших картин знаменитих художників відображають квіти, такі як [[Соняшники (Ван Гог)|«Соняшники»]] [[Вінсент Ван Гог|Ван Гога]], серія з ліліями [[Клод Моне|Клода Моне]].
Квіти також засушують методом сублімаційного сушіння і створють тривимірні витвори мистецтва.
У [[міфологія|міфології]] квіти пов'язані з богами, наприклад [[Стародавній Рим|римська]] богиня квітів, садів та весни [[Флора (міфологія)|Флора]] та [[Стародавня Греція|грецька]] богиня весни, квітів і природи [[Хлорида]].
В [[Індуїзм|індуістській]] міфології, квіти мають значний статус. [[Вішну]], одного з трьох головних богів в індуїстській системі, часто зображують, як він стоїть на квітці [[лотос]]а.<ref>{{cite web|url=http://www.bbc.co.uk/religion/religions/hinduism/deities/vishnu.shtml|title=Vishnu|publisher=Bbc.co.uk|date=2009-08-24|accessdate=2010-08-30|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HaIdHjtP|archivedate=2013-06-23}}</ref> Крім зв'язку з Вішну, індуїстська традиція також вважає, що лотос має духовне значення.<ref>{{cite web|url=http://www.hinduismtoday.com/archives/1999/7/1999-7-13.shtml|title=God's Favorite Flower|publisher=Hinduism Today|date=|accessdate=2010-08-30|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HaIeUJrF|archivedate=2013-06-23}}</ref> For example, it figures in the Hindu stories of creation.<ref>{{cite web|url=http://www.theosociety.org/pasadena/sunrise/49-99-0/ge-mrook.htm|title=The Lotus|publisher=Theosociety.org|date=|accessdate=2010-08-30|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HaIfNjWU|archivedate=2013-06-23}}</ref>
== Використання ==
=== Декоративне квітникарство ===
[[Файл:Ikebana - Yoshiko Nakamura 01B.jpg|thumb|right|100px|Ікебана]]
{{main|Квітникарство}}
Квіти використовуються в основному для декоративних цілей, що забезпечує джерело естетичного задоволення. Особливо цінуються як декоративні рослини види квітів з оцвітиною вражаючою з точки зору розміру і кольору, ароматні, з оригінальною формою чашолистків. Іноді естетичну цінність мають не окремі квітки, а все суцвіття або приквіткові листки. Популярні квіти декоративних [[кущ]]ів: [[бузок]], [[форзиція]], [[троянда]], серед трав'янистих рослин: [[тюльпан]], [[гладіолус]], [[хризантема]], [[Нарцис (рослина)|нарцис]], та багато інших. Вирощування та виробництво квітів у [[садівництво|садівництві]] називається [[квітникарство]]м. Мистецтво аранжування квітів — флористика, на Далекому Сході ([[Японія]]) таке мистецтво є традиційним та має назву [[ікебана]]. Квітки часто використовуються як декоративний елемент та є предметом натхнення художників.
Зрізані квіти у вигляді букетів продаються для прикраси інтер'єру та на подарунки. Завдяки цьому вирощування квітів на зріз є однією з успішних сучасних індустрій. Деякі країни (наприклад, Голландія) славляться своїми квітами, які літаками транспортують на продаж у багато країн світу. Успішно продаються й живі квіти у вазонах.
=== Медоносні рослини ===
[[Файл:Fagopyrum esculentum1.jpg|thumb|100px|left|Суцвіття [[гречка|гречки]]]]
{{main|Медоноси}}
Деякі квіти забезпечують [[бджоли|бджіл]] сировиною для виробництва [[мед]]у — [[нектар (ботаніка)|нектаром]] та [[пилок|пилком]]. Через це вирощують все більше число видів [[Медоноси|медоносних рослин]], таких, наприклад, як [[гречка]], [[конюшина]], [[ріпак]] та ін.
=== Ефірні олії ===
[[Файл:Lavandula canariensis 3.jpg|thumb|100px|right|''Лаванда канарська (Lavandula canariensis), [[Канарські острови]]'']]
{{main|Ефірні олії}}
Деякі рослини вирощують для того щоб отримувати [[ефірні олії]] власне з квітів. Ефірні олії є сировиною, наприклад, для [[парфуми|парфумерної]] та [[фармакологія|фармакологічної]] промисловості. З пелюсток [[троянда|троянд]] отримують трояндову олію, з кошичків [[Ромашка лікарська|рум'янку]] — рум'янкову олію, з суцвіть [[лаванда|лаванди]] — лавандову олію та ін.
=== Кулінарія ===
[[Файл:Braunschweig Botanischer Garten Artischocke.JPG|thumb|100px|left|Суцвіття [[артишок]]у]]
Квіти та суцвіття мають менше значення в [[кулінарія|кулінарії]] ніж інші частини рослин, але деякі види є важливими [[овочі|овочами]] та [[спеції|спеціями]]. Поживними овочами, є наприклад молоді суцвіття [[цвітна капуста|цвітної капусти]], [[брокколі]], [[артишок|артишоку.]] Крім того, можна вживати в їжу квіти та суцвіття [[гарбуз]]а, [[кабачок|кабачка]], [[Бузина чорна|бузини чорної]]. Суцвіття [[хміль|хмелю]] є ключовою [[спеції|спецією]] у виробництві [[пиво|пива]]. Тичинки з квітів [[шафран]]у належать до найдорожчих прянощів, використовуються також як [[барвник]]. Пелюстки [[календула|календули]] додані в корми для [[птиця|птиці]] надають» інтенсивнішого забарвлення [[яйце|яєчним жовткам]].
[[Файл:Chamomile@original size.jpg|thumb|100px|right|[[Ромашка лікарська]]]]
=== Лікарські рослини ===
{{main|Лікарські рослини}}
Деякі квіти та суцвіття також використовуються як [[лікарські рослини]]. Наприклад, квіти [[Ромашка лікарська|ромашки лікарської]] та суцвіття [[липа|липи]] використовуються як протизастудний, протизапальний та спазмолітичний засіб.
== Література ==
{{Вікіпосилання
|Тема = Квітка
|Портал = Біологія
|Портал-зображення = Crystal 128 babelfish.svg
|Портал1 =
|Портал1-зображення =
|Вікісловник = квітка
|Вікіпідручник =
|Вікіцитати =
|Вікіджерела =
|Вікіновини =
|Вікісховище = Category:Flowers
|Метавікі =
|Проект =
}}
* {{книга|автор=Фёдоров Ал. А., Артюшенко З. Т.|заголовок=Атлас по описательной морфологии высших растений. Цветок|посилання=http://herba.msu.ru/shipunov/school/books/atlas_opis_morph1975_cvetok.djvu|відповідальний=АН СССР; Ботанич. ин-т им. В. Л. Комарова|місце=Л.|видавництво=Наука, Ленингр. отд|рік=1975|сторінок=352|тираж=3300}}
* {{книга|автор=Лотова Л. И.|заголовок=Ботаника: Морфология и анатомия высших растений|місце=Москва|видавництво=КомКнига|рік=2007|сторінки=65—69, 107|сторінок=512|isbn=978-5-484-00698-4}}
* {{книга|заголовок=Ботаника с основами фитоценологии: Анатомия и морфология растений|відповідальний=Т. И. Серебрякова, Н. С. Воронин, А. Г. Еленевский|місце=Москва|видавництво=ИКЦ «Академкнига»|рік=2007|сторінок=543|isbn=978-5-94628-237-6}}
== Примітки ==
{{reflist}}
== Посилання ==
* [[Річард Філіпс Фейнман]]: [http://www.youtube.com/watch?v=ZbFM3rn4ldo ''Про красу квітки (The Beauty of the Flower)'']{{ref-en}}
* [http://www.ikebanahq.org/ Ikebana International]
[[Категорія:Генеративні органи рослин]]
| 