Історія НАН України: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ejensyd (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 52:
|}
[[Файл:Vladimir I. Vernadski (timbre soviétique).jpg|thumb|left|200px|[[Володимир Вернадський]] — перший президент УАН]]
[[File:Mykola-Wassylenko.JPG|міні|ліворуч|200пкс|Микола Василенко, один із фундаторів Академії]]
=== Початки української науки ===
Межею, від якої почалась фундація академічної української науки, стала академізація Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Послідовно відштовхуючись від моделі літературно-видавничої спілки, культурно-політичного клубу політичної української еліти та просвітницької організації, усіляко сприяючи, на противагу «москвофілам», підтримці українського національного руху,— НТШ діяло у напрямку створення національної академії у межах Австро-Угорщини за прикладом Південнослов'янської академії наук та мистецтв у Хорватії (1867) та Краківської (1871) і Чешської (1889) академій наук, що постали із аналогічних національних наукових товариств.
Конституціонування НТШ у якості Української Академії наук було пов'язане із боротьбою за національний університет у Львові.<br />
Від 1892 року почали виходити друком [[Записки Наукового товариства імені Шевченка]] українською мовою. Були утворені три секції: історико-філософська, філологічна, математико-природничо-медична. Почалась організація наукової бібліотеки та музею товариства. За рахунок прибутків від видавничої діяльності та пожертв діяльність товариства надбала стійкий матеріальний фундамент. НТШ домоглося урядових субсидій і лише заперечення австрійської влади завадили йому отримати статус самостійної Академії 1898 року.
В цей же час йшла боротьба за визнання за українською мовою права на існування як мови освіти та науки. 18 лютого 1905 года на засіданні Загальних зборів Петербурзької АН була схвалена доповідь Шахматова з вимогою до російської влади від імені Академії наук надати українському народові право «говорити публічно і друкуватися рідною мовою».
Ініціатива її заснування вийшла від [[Українське Наукове Товариство|Українського Наукового Товариства]] в [[Київ|Києві]] в квітні [[1917]] р., але здійснили її щойно за [[Українська Держава|Української Держави]] ([[1918]]): на пропозицію міністра освіти та мистецтва [[Василенко Микола|М. Василенка]] створили спеціальну комісію, яка від [[9 липня]] до [[17 вересня]] [[1918]] р. виробила [[Закон про заснування Української Академії наук в м. Києві|законопроект про заснування УАН]], затверджений [[гетьман]]ом [[Скоропадський Павло|П.Скоропадським]] [[14 листопада]] [[1918]] р. Її урочисте відкриття відбулося 24 листопада 1918 року<ref>Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року. К.: Либідь, 1992. — 608 с.</ref>.▼
Революція 1905—1907 років дозволила українським науковим колам активізувати свою діяльність. М. Грушевський від 1905 року почав переносити центр своєї організаційно-наукової діяльності до Києва. В організації українознавчих кафедр його підтримують у цей час: М. Сумцов — у Харкові, його брат Андрій — в Одесі, М. Василенко — у Києві. 1907 року за ініціативи В. Антоновича та Лучицького, членів-кореспондентів Петербурзької АН, та українських діячів «Київської старовини» створюється Українське наукове товариство, головою якого обирається М. Грушевський. В той же час, зусиллями Шахматова і Корша, Петербурзька академія,— поруч із Львовом, Києвом, Харковом,— стає одним із провідних українознавчих центрів.
У травні 1912 року питання створення Української академії наук на теренах Російської імперії було внесене до «Української платформи» провідних українських політиків напередодні виборів до IV Державної Думи.
Від початку Першої світової війни були вжиті репресивні заходи проти українського руху в Російській імперії: заборонені українські організації в українських губерніях, під час окупації ЛЬвова та Східної Галичини (1915) згорнута діяльність НТШ та інших культурних та просвітницьких організацій <ref>Дмитриев А. Н. (Москва). Украинский язык и проект национальной науки: вехи академической легитимации (конец 1880-х – начало 1920-х гг.).— Кубань-Україна: питання історико-культурної взаємодії. Випуск 5. / Укл. А. М. Авраменко.- Краснодар–Київ: ЕДВІ, 2011.— С. 246–276</ref>.
=== Організація Академії ===
▲
Українську академію наук проголосили створити самоврядною установою. Очолювало її Спільне зібрання всіх дійсних членів Академії, яке обирало Голову-президента Академії та Неодмінного секретаря. Планувалося першочергово ввести до складу УАН 45 установ: 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінети, 2 лабораторії, Ботанічний та Акліматизаційний сади, Астрономічна обсерваторія, Біологічна станція, бібліотека, друкарня та архів. Окрім цього при Спільному зібранні мали створитися додатково 3 категорії установ: 1) академічні, що належали до структури Академії, 2) у віданні Академії, які не входили до структури, 3) установи, що мали зв’язок з Академією. Також створювалися академічні кафедри, які не були окремими установами у сучасному розумінні, але лише окреслювали галузь науки під керівництвом провідного наукового спеціаліста.
| |||