Сухорський Андрій Петрович: відмінності між версіями

 

Різьблення навчився від свого батька Петра і М.Орисика.

Багато тематично його [[Шевченкіана]], яку започаткував твором «Мені тринадцятий минало» (1951) і повторив у кількох варіантах. У 1956-64 роках створив «Наймичку», «Малого Тараса», «Гайдамаків», «Ой три шляхи широкії», «Перебендю». До 170-річного ювілею Т. Шевченка (1984) створив кілька скульптурних портретів Шевченка, два варіанти «Кобзаря» та інші вироби з персонажами його творів. Разом із сином Богданом — теж талановитим різьбярем — створив кілька високохудожніх виробів до 175-річчя від дня народження Т.Шевченка (1989).

 

 

Заслужене визнання митцеві принесли твори з лемківської тематики, які сміливо можна трактувати творами професіонального мистецтва. Це «Лемко-вівчар», «Лемко-різьбяр» (1979), «Лемко в чугані», «Лемко везе дрова» (1990), «Козак на коні» (1992), та інші. Віртуозна багатофігурна композиція «Переселення» (1985, Музей українського народного декоративного мистецтва, Київ). Понад сто найкращих його творів представлені в експозиціях музеїв Москви, [[Санкт-Петербург]]а, Києва, Львова та інших міст — «Козак-Мамай» (1981, 1991), «На ярмарок» (1988), «Чабан» (1993), «Різдво» (1994), «Козак з дівчиною»(1995).

А. Сухорський — активний громадський діяч, член правління Фундації дослідження Лемківщини у Львові, заступник голови Комітету Лемківської церкви Володимира і Ольги в Шевченківському гаю. Професійними митцями-скульптурами є сини Сухорського — Володимир Сухорський (8.VIII.1957), [[Львів]]) і Андрій Сухорський (2.VIII.1960), [[Львів]]), обидва члени Спілки [[художник]]ів України (з 1989). Вони автори багатьох скульптурних творів з дерева та інших матеріалів.

 

 

Брати Сухорські живуть і творять у Львові.

* [http://www.history.org.ua/?hrono Інститут історії України]

* [http://sukhorski.awardspace.com/index.htm Сайт братів Сухорськіх]

 

[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]