Вікіпедія

Румунія в Другій світовій війні: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Dexbot (обговорення | внесок)
Боти
22 545 редагувань
м Removing Link FA template (handled by wikidata)
між приголосними пишеться «у», між голосними — «в», та інше, читайте правило чергування у-в
Рядок 28:
'''[[Королівство Румунія]]''' під час '''[[Друга світова війна|Другої світової війни]]''' виступило на боці [[Країни Осі|країн Осі]]. Війна для Румунії розпочалася [[22 червня]] [[1941]] року, коли її війська разом з німецькими перейшли кордон з [[СРСР]].
 
Румунські війська брали участь ву боях на східному фронті разом із військами союзних їй країн. Румунія окупувала [[Бессарабія|Бессарабію]] та [[Північна Буковина|Північну Буковину]], а також так звану [[Трансністрія|Трансністрію]] — межиріччя [[Дністер|Дністра]] та [[Південний Буг|Південного Бугу]]. В [[1944]] році театр воєнних дій перемістився до самої Румунії. Це викликало [[державний переворот]], заколотників підтримав король країни [[Міхай I]]. Лідера Румунії [[Іон Антонеску]] та його прибічників заарештована, а країна виступила на боці [[Антигітлерівська коаліція|Антигітлерівської коаліції]]. По завершенню війни [[1947]] року королівство Румунію проголошено [[Народна Республіка Румунія|Народною Республікою Румунія]].
 
== Зовнішньополітична криза ==
Рядок 35:
Румунія зблизилася із [[Франція|Францією]] та [[Велика Британія|Великою Британією]] ще в останні місяці [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Французькі та британські політични діячі вважали її добрим союзником у [[Південно-Східна Європа|Південно-Східній Європі]]. Важливу роль у стосунках цих держав з Румунією відіграв похід румунських військ проти комуністичної [[Угорщина|Угорщини]] у [[1919]] році та бої з [[Більшовизм|більшовиками]] в [[Бессарабія|Бессарабії]] та на [[Дністер|Дністрі]] у [[1918]] році.
 
Встановлена після світової війни [[Версальсько-Вашингтонська система|Версальська система міжнародних відносин]] виявилася недостатньо ефективною. Німеччина, що програла війну, почала відновлюватися та посилювати свою владу в [[Європа|Європі]]. Це призвело до низки політичних подій, що загострили ситуацію: аншлюс [[Австрія|Австрії]], введення німецьких військ до [[Чехія|Чехії]], встановлення лояльних Німеччині режимів у країнах [[Центральна Європа|Центральної Європи]]. Політика [[Ліга Націй|Ліги Націй]] щодо Німеччини виявилася вкрай неефективною. Подібна ситуація складалася і в [[Азія|Азії]]: Японська імперія анексувала [[Корея|Корею]] та почала посилювати свій вплив ву [[Китай|Китаї]]. Внаслідок експансії на його території утворено дві нові країни: [[Менцзян]] та [[Маньчжурська держава]]<ref>{{книга
|автор = Jowett, Phillip
|заголовок = Rays of The Rising Sun, Armed Forces of Japan’s Asian Allies 1931-45, Volume I: China & Manchuria
Рядок 47:
За декілька днів до початку війни Німеччина та [[Радянський Союз]] підписали [[Пакт Молотова — Ріббентропа]], згідно з яким [[Східна Європа]] фактично поділялася на сфери інтересів Третього рейху та СРСР. Радянський Союз прагнув отримати Бессарабію, яка з 1918 року знаходилася у складі Румунії. Таким чином навесні [[1940]] року Румунія опинилася у важкому становищі. З одного боку союзна їй Франція програвала війну Німеччині, з іншого відбувалося загострення ситуації на румунсько-радянському кордоні. Почастішали сутички з використанням зброї, одночасно радянські дипломати декілька разів надсилали ноти до керівництва Румунії з вимогою віддати Бессарабію СРСР. Вже влітку остаточний програш Франції а також загрозлива ситуація щодо Бессарабії призвели до зближення Румунії з Німеччиною. Як здавалося керівникам держави, [[Адольф Гітлер]] був здатний захистити Румунію від зовнішньополітичних загроз. Але Німеччина нічим не зарадила румунській стороні, хоча поставляла до країни трофейну [[Польща|польську]] зброю в обмін на [[Нафта|нафту]]<ref name="repin">''Репин В. В.'' [http://www.newlocalhistory.com/bookshelf/?tezis=almanah6=100=105/html/ Территориальный спор о Бессарабии во взглядах советской и румынской политических элит (1918—1934 гг.)] // ''Ставропольский альманах Российского общества интеллектуальной истории.&nbsp;— Ставрополь: 2004.&nbsp;— №&nbsp;6 (специальный)''</ref>.
 
[[27 червня]] радянські війська на кордоні з Румунією приведено до бойової готовності. У відповідь ву Румунії оголошено мобілізацію, але вже ввечері [[28 червня]] [[коронна рада Румунії]] мирним шляхом віддала Бессарабію та [[Північна Буковина|Північну Буковину]] СРСР. [[3 липня]] Румунія остаточно втратила контроль над цими регіонами, а новий кордон проведено по річкам [[Прут]] та [[Дунай]]. У Радянському Союзі на цих територіях утворили [[Молдавська РСР|Молдавську РСР]] та [[Аккерманська область|Аккерманську]] й [[Чернівецька область|Чернівецьку області]] [[Українська РСР|Української РСР]]<ref name="repin" />.
 
[[Файл:Romania wwII-ro.svg|міні|праворуч|Територіальні втрати Румунії напередодні Другої світової війни]]
[[Image:Romania1941.png|thumb|right]]
Наступною територіальною втратою для Румунії стала [[Північна Трансільванія]]. Її передано до складу Угорщини [[30 серпня]] 1940 року внаслідок [[Другий Віденський арбітраж|Другого Віденьского арбітражу]]. Ця територія згідно з [[Трианонська угода|Трианонською угодою]] після [[Розпад Австро-Угорщини|розпаду Австро-Угорщини]] знаходилася ву складі Румунії з 1918 року. Арбітраж викликав посилення румунсько-угорських протиріч, котрі були використані Німеччиною для посилення свого впливу в Південно-Східній Європі. У випадку якщо в [[Трансильванія|Трансильванії]] розпочнуться масові заворушення, Німеччина зберігала за собою право ввести свої війська до Румунії. Ф. Гальдер щодо цього писав: ''«Гітлер обирав […] між двома можливостями: або йти разом з Угорщиною, або дати Румунії гарантії проти Угорщини»''. Відносини між Угорщиною та Румунією були налагоджені із втручанням до конфлікту Німеччини<ref>''Ф.&nbsp;Гальдер''. Военный дневник, Т.2, С. 111—115</ref>.
 
[[7 вересня]], за декілька днів після втрати Північної Буковини, Бессарабії та Північної Трансильванії, Румунія втратила [[Південна Добруджа|Південну Добруджу]]. Цю територію передано Болгарії згідно з [[Крайовська угода|Крайовською угодою]]. Через великі територіальні втрати Румунія потрапила у залежність від Третього рейху. [[23 листопада]] країна приєдналася до [[Берлінський пакт|Берлінського пакту]], одночасно почались перемовини з керівником [[Італія|Італії]] [[Беніто Муссоліні]].
Рядок 59:
Внаслідок великих територіальних втрат румунський король Кароль II втратив довіру політиків та народу. Ще однією причиною, через яку король втратив популярність, була корупція, що охопила майже всі сфери життя. Цим скористалися націоналістичні та фашистські організації та партії, які бажали відновлення Румунії в кордонах [[1939]] року, тобто відтворення [[Велика Румунія|Великої Румунії]]. Серед цих організацій найбільшою була «[[Залізна Гвардія]]», очолювана [[Корнеліу Зеля Кодряну]].
 
[[Файл:Legionary stamp.jpg|thumb|left|Поштова марка Румунії з зображенням логотипу «Залізної Гвардії» та написом «допоможіть легіонерам». Гроші, отримані за марки, йшли на розвиток Гвардії<ref name="moss" />]]Попередницею «Залізної Гвардії» була LANC ([[Національна Християнська Ліга]]), одним з засновників якої був Корнеліу Кодряну. LANC була створена у [[1923]] році, а вже в [[1926]] році вона взяла участь ву парламентських виборах та отримала 10 місць ву парламенті. Хоча партія мала антисемітський настрій, але [[антисемітизм]]у не було в засадах її програми. У [[1927]] році Корнеліу Кодряну порвав з LANC, не погодившись з її методами боротьби, та створив власну організацію&nbsp;— Легіон Архангела Міхаїла, що пізніше був перетворений на «Залізну Гвардію». Його Легіон мав популярність на парламентських виборах, з кожними новими виборами легіонери отримували все більше місць у румунському парламенті. На піці популярності організації перемовини з Легіоном розпочав [[Йон Антонеску]]<ref name="nagi">{{книга
|автор = Нэги-Талавэра, Николас М.
|заголовок = Зеленые рубашки и другие
Рядок 89:
|рік = 1970
|сторінки = 315—326
}}</ref>. Політика легіонерів призвела до різкого росту цін та економічної нестабільності. Наприкінці осені країною прокотилася хвиля політичних вбивств. ВУ ніч на [[26 листопада]] сталися наймасштабніші вбивства, головним чином їхніми жертвами були політичні та ідеологічні противники Гвардії, що знаходилися в тюрмах. Вбивства відбувалися прямо в камерах, де сиділи ув'язнені. Ця політика легіонерів знайшла підтримку у фашистських лідерів Німеччини<ref name="talaver" />.
 
На початку 1941 року політичні вбивства стали неконтрольованими, а [[21 січня]] легіонери [[Повстання 1941 року в Румунії|наважилися виступити]] проти Йона Антонеску та керувати Румунією самостійно. Повстання легіонерів розпочалося єврейськими погромами в [[Бухарест]]і та найбільших містах Румунії, а потім переросло в [[масові заворушення]] та бої з поліцією. Хорія Сима сподівався, що Адольф Гітлер стане на його бік, але офіційний [[Берлін]] підтримав Йона Антонеску. [[23 січня]] проти легіонерів кинуто внутрішні війська Румунії, а незабаром всі їхні виступи придушено. Повстання мало важливі наслідки, оскільки «Залізна Гвардія» була розпущена, а єдиним лідером Румунії став Йон Антонеску. Він проголосив себе [[кондукетор]]ом ([[фюрер]]ом) країни та скликав вірний собі уряд.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Румунія_в_Другій_світовій_війні