Анна I (герцогиня Бретані): відмінності між версіями

Максиміліан не встиг прийти на допомогу дружині; після важкої облоги виснажений Ренн здався. Анна погодилася розірвати заочний шлюб і стати французькою королевою. [[15 листопада]] [[1491|1491 року]] було укладено мир, Анна була заручена з Карлом в каплиці ордена якобінців у Ренні і, супроводжувана армією герцогства (на знак того, що вона їде не як полонянка, а як правителька Бретані по своїй волі), вирушила в [[Ланже (замок)|замок Ланже]], де мало відбутися її весілля з королем. Австрійські посли заявили протест, стверджуючи, що шлюб суперечить церковним законам, що Анна вже одружена з Максиміліаном, і нагадували Карлу про те, що й він вже був заручений — за іронією долі, з дочкою Максиміліана, [[Маргарита Австрійська (1480-1530)|Маргаритою Австрійською]]. Незважаючи на це, [[6 грудня]] [[1491]] року в Ланже відбулася церемонія одруження Анни і Карла VIII. Вже 15 лютого 1492 року законність цього шлюбу була підтверджена [[Іннокентій VIII|папою Інокентієм VIII]].

Вирушаючи в [[Ланже (замок)|Ланже]], щоб вийти заміж за Карла, Анна демонстративно взяла з собою з Ренна два ліжка, на знак того, що не збирається (завжди) спати разом з французом, який насильно взяв її в дружини (мабуть, це було і політичною демонстрацією для Максиміліана). Проте з часом Анна стала вельми близькою зі своїм чоловіком (див. записки Заккарії Контаріні). [[8 лютого]] [[1492]] року Анна була помазана ​​і коронована як королева-дружина в [[Сен-Дені (Сена-Сен-Дені)|Сен-Дені]], причому чоловік заборонив їй носити спадковий герцогський титул Бретані, претендуючи на нього у своєму праві. 9 грудня [[1493]] року король скасував Канцелярію Бретані й запровадив у герцогстві пряме правління. Вирушаючи на [[Італійські війни]], Карл зробив регентшею '''не''' дружину, як це зазвичай робилося, а свою сестру [[Анна де Боже|Анну де Боже]], що можна було вважати своєрідним приниженням (проте Анна де Боже вже й раніше успішно справлялася з регентством, тоді як королева була ще дуже юна). Майже все правління Карла Анна прожила в замках в [[Амбуаз]]і, [[Замок Лош|Лоше]], [[Плессі]] або (коли Карл був в Італії) на півдні — в [[Ліон]]і, [[Гренобль|Греноблі]] або [[Мулен (Альє)|Мулені]]. Після того, як Карл взяв [[Неаполь]], Анна номінально стала королевою Неаполя та [[Єрусалим]]а. Та оскільки Карл після коронування в Неаполі був змушений спішно повертатися до Франції, а також через те, що основні політичні сили [[Апеннінський півострів|Апеннінського півострова]] об'єдналися проти нього в Італійську лігу, королівський статус стосовно Неаполя не був закріплений. Удруге Анна справді отримала цей титул вже завдяки [[Людовик XII (король Франції)|Людовіку XII]], коли той разом з [[Фердинанд II Арагонський|Фердинандом Арагонським]] захопив це королівство в період з [[1501]] по [[1503|1503 роки]].