Саурон: відмінності між версіями

'''Саурон''' (кв. Sauron, інші імена — Майрон, Гортхаур Жорстокий, Темна Сила, Темний Володар, Володар Кілець, Багряне Око, Всевидюче Око, Ворог, Чорний Володар, Некромант) — в леґендаріумі [[Дж. Р. Р. Толкін]]а [[Сильмариліон|Сильмариліоні]] і — айну, спочатку майа з народу [[Ауле]]. Саурон був одним з перших духів, які стали на бік [[Мелькор|МелкорМелкора]]а (Морґота). Саурон став одним з найвірніших і найжахливіших сподвижників темного вали-бунтівника, але після Війни Гніву і вигнання Мелкора Саурон піднісся до найбільшого ворога Вільних Народів Другої і Третьої епох.

Коли зруйнували Танґородрім і скинули Морґота, Саурон знову прибрав світлу подобу, і поклонився Еонве, оповісникові Манве, і зрікся всього свого лихочинства. І дехто вважає, що спершу то було зроблено щиро, що Саурон справді розкаявся, тільки зі страху, бо поразка Морґота і всевишній гнів Володарів Заходу вселили в нього сум'яття. Однак Еонве не наділили владою прощати належних до одного з ним роду, тож він наказав Сауронові повертатися до Аману і там чекати присуду Манве. Тоді Саурон присоромився, і не забажав повертатися приниженим, і коритися вироку валарів, за яким йому, цілком імовірно, довелося би довго та по-рабськи трудитися, доводячи щиру вірність; адже при Морґоті він був наділений величезною владою. Тому, щойно Еонве подався геть, Саурон заховався в Середзем'ї, знову навернувшись до зла, позаяк Морґот скував його преміцними путами.<ref> Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. -&nbsp;— Львів: Астролябія, 2008. -&nbsp;— с.297</ref>

Саурон брав участь у всіх діяннях Мелкора-Морґота на Арді, а численних підступах, хитрих обманах і в цьому хіба трохи поступався своєму повелителеві, бо тривалий час слугував іншому, а не самому собі. Та у прийдешні роки він піднісся, наче тінь Морґота і привид його злоби, й тією самою руйнівною стежкою зійшов услід за ним у Порожнечу.<ref> Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. -&nbsp;— Львів: Астролябія, 2008. -&nbsp;— с.20</ref> Саурон був першим командувачем твердині Анґбанд -&nbsp;— фортеці та арсеналу Мелкора.<ref> Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. -&nbsp;— Львів: Астролябія, 2008. -&nbsp;— с.36</ref>

У дні Тар-Мінастіра, одинадцятого Короля Нуменору, Саурон укріпив землю, звану Мордором, і збудував там Вежу Барад-дур, і звідтоді завжди прагнув панувати в Середзем'ї, стати королем над королями та богом для людей.<ref> Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. -&nbsp;— Львів: Астролябія, 2008. -&nbsp;— с.278</ref>

Саурон був творцем Єдиного Персня, який правував рештою Дев'ятьма Перснями Влади, які були створені ковалями Ост-ін-Езіла. Сила Дев'яти Перснів була зв'язана з Єдиним і цілковито ним підкорена, так що діяла лише доти, доки існував він. Велика частка міці та волі Саурона перейшла в Єдиний Перстень, -&nbsp;— премогутніми були ельфійські перстені, тож той, який повинен був панувати над ними, мусив бути ще могутнішим; і Саурон викував його у Вогняній Горі у Краю Тіні. Доки він носив Єдиний Перстень, то знав про все, що робилося з допомогою нижчих перстенів, міг бачити і керувати самими думками тих, котрі носили їх.<ref> Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. -&nbsp;— Львів: Астролябія, 2008. -&nbsp;— с.300</ref>