Похід Пилипа Орлика на Правобережну Україну (1711): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Arlot (обговорення | внесок) зображення |
Arlot (обговорення | внесок) →Передумови: доповнення |
||
Рядок 8:
Через півроку після смерті Мазепи, 5 квітня 1710 р. у Бендерах старшина обирає новим гетьманом у вигнанні [[Пилип Орлик|Пилипа Орлика]]. Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва, а також турецького султана і шведського короля.
Карл XII навіть після поразки під Полтавою, не мав намір залишати боротьбу у Східній Європі, та задумав нову операцію, що мала намір закріплення України за Пилипом Орликом, та Польщі за [[Станіслав Лещинський|Станіславом Лещинським]]. Правобережна Україна, а почасти й [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]] та [[Слобожанщина]], мали стати тереном акції, що, в разі успіху, повинна була б бути поширена й на Польщу.
Османська влада, стурбована наближенням Росії до її кордонів також цілком підтримувала проведення цієї операції.
За підтримки [[Карл XII|Карла XII]] Пилип Орлик вступає в союз із кримськими татарами та [[Османська імперія|Османською імперією]], і [[8 листопада]] [[1710]] року остання, підтримуючи гетьмана Орлика, оголошує війну [[Московське царство|Московії]].
Турецьке військо на чолі з великим візиром Нуман-пашою виступила у похід. Проте війська просувались дуже повільно, й дійшли Дунаю тільки в середині червня 1711.
До створеного союзу увійшли запорожці, шведи та татари. Значною дипломатичною заслугою Орлика було те, що йому вдалося зобов'язати татар при вступі на українську територію не брати ясиру — полонених, не грабувати церков і, не робити насильства.<ref>Костомаровъ, ibid., стор. 629; Переписка, ibid., стор. 47—49.</ref>
== Похід ==
| |||