Інститут української наукової мови ВУАН: відмінності між версіями

Перші спроби систематичної термінологічної праці в Україні можна віднести до 80-90 pp. XIX століття, коли [[Володимир Левицький]] та [[Іван Верхратський]] почали друкувати у «Записках [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового Товариства імені Шевченка]]» невеликі словнички термінів. Політична відлига 1905 року призвела до інтенсифікації термінологічної роботи. Новостворені [[Українське наукове товариство|Київське Наукове Товариство]] (засноване 1918 року), Київська «Просвіта» (1906–1910) активно працюють над термінологією. До цієї роботи стали і студентські гуртки: термінологічні комісії «Гуртка Натуралістів» при Київськім Політехнікумі, « Агрономічного гуртка» при Московському Сільсько-Господарському Інституті й Термінологічній Комісії при [[Товариство імені Григорія Квітки-Основ'яненка (Харків)|Товаристві імені Григорія Квітки-Основ'яненка в Харкові]]. 1913 року (після нелегальної наради представників від термінологічних гуртків у КиївіКиєві) Київське Наукове Товариство вирішило взяти на себе роль організаційного осередку всієї справи. Студентські гуртки вели й далі свою роботу, але всі свої матеріали — кільки тисяч карток із записами сільсько-господарської, природничої і технічної термінології та номенклатури — вони передали Науковому Товариству. Ці карточки стали початком формування термінологічної картотеки [[Українське наукове товариство|Київського Наукового Товариства]]. У роботі були задіяні численні громадські організації, гуртки та приватні особи, що значно пожвавилося у 1917 році після створенястворення [[УНР]]. Унормування термінології було покладено на утворену 11 серпня 1918 року Термінологічну Комісію Природничої Секції [[Українське наукове товариство|Київського Наукового Товариства]]. Протягом 1918-20 років утворено ботанічну, зоологічну, геологічну, метеорологічну, антропологічну, хімічну, математичну, фізичну, сільськогосподарську, медичну, ветеринарну підкомісії.

Очолював інститут академік [[Агатангел Кримський]]. У 1923-26 роках заступником директора Інституту був історик права [[Черкаський Іринарх Ювеналович|Іринарх Черкаський]]. До квітня 1926 року Інститут мав одну штатну посаду секретаря. Після підписання угоди з Державним Видавництвом України на укладання 34 термінологічних словників у штаті працювали керівник ІУНМ [[Григорій Холодний]], 12 редакторів, 3 філологи, 2 технічних працівники і рахівник. Число позаштатних працівників (членів) ІУНМ на 1 листопада 1928 року становило 223 особи. Серед них&nbsp;— 3 академіки, 44 професори, 40 викладачів вищої школи, 6 директорів наукових установ<ref name=koch/>. В Інституті працювали відомі діячі науки та культури&nbsp;— геолог [[Тутковський Павло Аполлонович|Павло Тутковський]], композитор [[Ревуцький Лев Миколайович|Левко Ревуцький]], художник [[Кричевський Федір Григорович|Федір Кричевський]], актор і режисер [[Микола Садовський]]<ref name=iunm/>.

Директор ІУНМ [[Григорій Холодний]] засуджений 1930 року на процесі СВУ до 8 років позбавлення волі, 1938 року засуджений до розстрілу. На лаві підсудних у процесі СВУ також опинились редактори ІУНМ (математик [[Шарко Вадим|Вадим Шарко]], [[Страшкевич Володимир Михайлович|Володимир Страшкевич]], [[Осьмак Кирило Іванович |Кирило Осьмак]], [[Туркало Костянтин Тимофійович|Кость Туркало]], [[Кривинюк Михайло Васильович|Михайло Кривинюк]]), співробітники ІУНМ (лексикографи [[Дубровський Віктор Григорович|Віктор Дубровський]] та [[Паночіні Сергій Сергійович|Сергій Паночіні]], математик Вадим Шарко, фізик М. Ленниченко) та інші<ref name=svu/>.