Льюїс Майлстоун: відмінності між версіями

Навчався в [[Гентський університет|Гентському університеті]], [[Бельгія]].

У Голівуді майбутній режисер починав з асистента монтажера, з черги став асистентом режисера, потім  — сценаристом. Перша самостійна його режисерська спроба  — став фільм «Сім грішників» (1925). У 1927 його фільм «Два арабські лицарі» був удостоєний премії Американської Кіноакадемії «Оскар».

Л.Майлстоун захоплювався літературою: йому, як ветерану війни, була близькою творчість романіста з так званого «втраченого покоління» [[Еріх Марія Ремарк|Е.Ремарка]]. Режисер вирішив екранізувати роман «На Західному фронті без змін» (1930) і досяг успіху  — понині ця екранізація літературного твору вважається шедевром. Завдяки цьому фільму вдруге завоював премію Американської Кіноакадемії «Оскар», дарма що в нацистській Німеччині фільм «На Західному фронті без змін» був заборонений.

Взагалі, як режисер, Л.Майлстоун пробував себе в різних кіножанрах: комедії, детективі, драмі, воєнному фільмі, ліричному  — «Титульний лист» (1931), «Генерал помер на світанку» (1936), «Про мишей та людей» (за новелою Д.Стейнбека) (1939), «Пурпурове серце» (1944), «Дивне кохання Марти Іверз» (1946). Свій талант режисер демонстрував і на телебаченні.

Після війни режисер повертається до екранізацій літературних творів. Знову улюблений Е. Ремарк, але тепер вже «[[Тріумфальна арка (фільм, 1948)|Тріумфальна арка]]» і «Знедолені» [[В. Гюго]]. Але номінації на «Оскар» (як «найкращий фільм») удостоївся лише фільм «[[Заколот на ''Баунті'' (фільм, 1962)|Заколот на Баунті]]».