Златоуст: відмінності між версіями

З 1940 жив і працював у радгоспі «Енисей», нині селище Новоєнісейськ, Єнісейського району Красноярського краю.

У жовтні 1943 року був мобілозований у Червону Армію Єнісейським райвійськкоматом. На фронті із грудня 1943 року. Воював рядовим розвідником у взводі пішої розвідки 681-го стрілецького полку 133-й стрілецької дивізії. Член ВКП(б) з 1944 року.

28 березня в боях на плацдармі в села Медвежа (Бричанський район Молдавії) з бійцями протягом 4 годин відбив 8 атак супротивника й утримав рубіж. У наступних боях брав участь у зухвалих нічних розвідках. За період з 8 до 30 березня на його рахунку значилося 30 цінних «язиків».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками й виявлені при цьому мужність і героїзм червоноармійцеві Дударєву Павлу Івановичу привласнене звання Героя Радянського Союзу. Але високі нагороди Батьківщини він одержати не встиг. На початку 1945 року червоноармієць Дударєв воював вже в складі 574-го стрілецького полку 121-ої стрілецької дивізії. Пропав безвісті 26 лютого 1945 року під час бою на території Польщі в районі міста Катовіце (Силезське воєводство).

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоної Зірки (6 березня 1944, 31 березня 1944), орденом Слави 3-го ступеня (2 березня 1944), медалями. Його ім’ям названі вулиці в місті Єнісейськ і в селі Василівка Чернівецької області.

== Примітки ==

{{reflist}}