Трощинський Дмитро Прокопович: відмінності між версіями

| місце_народження = село [[Яреськи]], [[Миргородський повітполк]], [[Полтавська губернія]], [[Російська імперіяГетьманщина]]

'''Дмитро́ Про́копович Трощи́нський''' ([[1754]] — [[1829]]) — український аристократ козацького стану, державний діяч [[Російська імперія|Російської імперії]]. Меценат української культури. Разом з нащадками генеральної старшини - Іваном Гудовичем, Олександром Безбородьком, Григорієм Милорадовичем, Віктором Кочубеєм, [[Петро Завадовський|Петром Завадовським]] - представляв політичну групу «асиміляторів» Гетьманщини.

Розпочав службу уканцеляристом [[Миргородський полк|миргородськомуМиргородського полку]], алезгодом скоро зайнявпосівши місце секретаря упосла Російської імперії в Стамбулі князя [[Репнін Микола васильович|Миколи Репніна]]. Через якийсь-то час перейшов на таку ж посаду до О.канцлера Олександра Безбородька.

Вихованець Київ.Київської Академії, з 1774 — при штабі ген.князя кн. М.Миколи Рєпніна, 1775 — 76 його секретар (як рос. посла в Константинополі). 1779 разом з ним брав участь у Тешенському Конгресі. Як правитель канцелярії графа О. Безбородька (з 1784) здобув собі впливове становище при царському дворі; 1793 — статс-секретар Катерини II і пізніше Павла І й Олександра І; за Павла І — сенатор і гол. Поштового Управління імперії.

1800 був звільнений з усіх посад і взяв участь у змові проти Павла І; після перевороту 1801 був поновлений на всіх посадах і призначений чл. Держ. Ради. 1802 — 06 — мін. уділів, а в 1814 — 17 — юстиції; 1812 — 14 полтавський губ. маршалмаршалок шляхетства.

1817, маючи великі володіння на Полтавщині, Київщині, Поділлі й Вороніжчині (близько 70 000 десятин та понад 6 000 душ селян), подався до димісії. Останні роки Т. прожив у своєму миргородському маєтку у с. Кибинцях, який став тоді визначним осередком укр. нац.-політ. й культурного руху (сучасники називали його «Укр. Атенами»), лідером якого він був. Т. бувБув близьким приятелем і однодумцем багатьох укр.українських автономістів, зокрема В. Капніста, П. Коропчевського, М. Миклашевського та ін. Т. був

Був щедрим меценатом української культури: науки (Я. Маркевич, В. Ломиковський), літератури (В. Капніст, Василь Гоголь та ін.), театру (В. Гоголь), малярства (В. Боровиковський), музики ([[Ведель|А. Ведель]]). Через свого приятеля Осипа Каменецького Т.став буводин одним зіз ініціаторів першого видання«Енеїди» [[Котляревський Іван Петрович|Івана Котляревського]] (1798). У Кибинцях Т. мав домашній театр, яким від 1812 керував з допомогою В. Капніста [[Василь Гоголь-Яновський]].