Полівінілацетат: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 41:
==Історія==
Англійськими вченими в 1951 році було вияснено, що при полімеризації [[вінілацетат]]а в [[толуол]]ьному розчині в присутності [[каталізатор]]а (суміш [[перборат натрію|перборату натрію]] і [[оцтовий ангідрид|оцтового ангідриду]]) утворюється продукт близький за властивостями до натуральних смол — полівінілацетат.<ref name="Пирумян">ВЕЩИ И ВЕЩЕСТВА: Ю.Л.Пирумян. Превращения жевательной резинки / «Химия и жизнь» 1981, №03, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. ISSN 0130-5972 (с.:72)</ref>
==Властивості і використання==
Інертний прозорий нетоксичний полімер без [[смак]]у і [[запах]]у, густиною 1180 - 1190 кг/м<sup>3</sup>. Його молекулярна маса знаходиться в межах від 10000 до 1600000 залежно від способу і умов [[Полімеризація|полімеризації]]. Має аморфну структуру. Теплостійкість по Віка становить 37−38°С, температура склування — 28°С.<ref name="Шелест"></ref>
Полівінілацетат стійкий до дії [[Світло|світла]] при підвищеній температурі (до 100°С) і до температурної дії.<ref name="Шелест"></ref> При 120°С розвивається незворотня пластична течія. При нагріванні до 170°С проходить [[деструкція]] полівінілацетату, яка супроводжується виділенням [[Оцтова кислота|оцтової кислоти]] і утворенням подвійних зв'язків у головному ланцюгу. При цьому під дією температури і кисню повітря проходить зшивання макромолекул з утворенням нерозчинного полімеру.<ref name="Шелест"></ref>
| |||