Буч Кессіді: відмінності між версіями

Роберт Лірой Паркер народився [[13 квітня]] [[1866]] р. в [[штат]]і [[Юта]] у родині переселенців-[[мормон]]ів з [[англія|Англії]]. Дитинство провів на фермі своїх батьків і, як найстарший у сім'ї, допомагав у [[скотарство|скотарстві]]. На фермі навчився їздити верхи та стріляти з рушниці. Коли його батько втратив ферму в результаті судового позову, Роберт пішов на заробітки до інших фермерів. Ще хлопцем він удавався до крадіжок:. укравУкрав одяг з місцевої крамниці, за що був вперше ув'язнений, але виправданий на суді;. опісляОпісля почав красти коней та худобу у сусідів та у великих фермерських господарств. Прізвище Кессіді він запозичив від одного з сусідів, кумира його дитинства — конокрада Майка Кессіді, а ім'я Буч взяв, працюючиколи працював у [[Вайомінг]]у в м'ясному магазині. У [[1880]]—[[1887]] роках працював на різних роботах і вдосконалювався як шахрай та грабіжник. Спроба першого пограбування поїзду разом з товаришем у [[1887]] р. була невдалою: грабіжникам так і не вдалося відкрити сейф з грішми.

Попри це, незадовго після звільнення, Буч Кессіді познайомився з декількома іншими злочинцями і заснував банду під назвою «Дика зграя» ({{lang-en|Wild Bunch}}), у складі якої значно пожвавив напади, вбивства та пограбування. [[13 серпня]] [[1896]] р. банда пограбувала інший банк у м. [[Монтпельє]], штат [[Айдахо]], вкравши 7 000тисяч доларів. У цей час до банди також приєднався інший відомий грабіжник — Гаррі Лонгбоу ([[Санденс Кід]]). Наступного року [[21 квітня]] [[1897]] р. у м. [[:en:Castle_Gate,_Utah|Кесл Гейт]] був вчинений напад на касирів, які доставляли зарплату на шахту і вкрадено ще 7 000тисяч доларів.

Наступним пограбуванням був напад на поїзд [[2 червня]] [[1899]] р., якийВін отримав значний розголос у пресі, іпісля чого банду почали шукати значні підрозділи поліції та навіть детективне агентство. Попри це, затримати або навіть вийти на йогоїї слід не вдавалося. Тим часом, наступне пограбування [[11 липня]] [[1899]] р. у штаті [[Нью-Мексико]] призвело до перестрілки між поліцією і грабіжниками, після котроїякої бандити вирішили розійтися, а потім знову з'єдналися в обумовленому місці, цього разу — у Вайомінгу.

Кожне пограбування Буча Кессіді було заздалегідь сплановане,. підПід час якогоних грабіжники не цуралися використовувати зброю і вбивали не тількилише поліцейських, але й інших, хто стояв на їх шляху. На початку 20-гоХХ століття пограбування продовжувалися у Вайомінгу, але [[19 вересня]] [[1900]] р. банда Кессіді вперше напала на банк у штаті [[Невада]], де. булоБуло викрадено більш ніж 32 тисячі доларів. Тим часом [[детективне агентство Пінкертон]], яке займалося розслідуванням діяльності банди, перехопило фотографію, яку зробили члени банди у грудні [[1900]] року і почало використовувати її у розшуку злочинців. Попри це, пограбування продовжувалися у різних штатах: у ([[монтана|Монтані]], [[Теннессі (штат)|Теннессі]],) де були не тільки були пограбовані банки, але й були вбиті поліцейські, якіщо йшли по сліду банди.

Оскільки особа Кессіді вже стала доволі відомою у [[США]], він вирішив утікти зі США і перебрався разом з Санденс Кідом до [[Аргентина|Аргентини]], де у [[1901]] р. вони придбали [[ранчо]] в провінції [[Чубут]]. Однак життя на ранчо виявилось для них не дуже привабливим — [[14 лютого]] [[1905]] р. Буч і Санденс пограбували банк у м. [[Ріо-Гальєгос]] і втекли з величезною сумою грошей, яка дорівнювала приблизно 100 тис. доларів. У Аргентині поліція теж почала розшукувати їх і за допомогою американських агентів, які прибули їм на допомогу, поліція вже була готова заарештувати бандитів, але один з місцевих поліцейських, який співчував їм, вчасно повідомив Кессіді і Санденса і їм вдалося втекти через кордон до [[Чилі]]. ВикористовуючиПеребуваючи порівняну небезпекутам у Чиліпорівняній безпеці, грабіжники робили напади на банки у Аргентині та переховувалися у Чилі.

З часом обидва грабіжники переселилися до [[Болівія|Болівії]], але пограбування продовжились і там. Після пограбування [[3 листопада]] [[1908]] р. поліція вийшла на їх слід і 6 листопада будинок де Буч Кессіді і Санденс Кід переховувалися був оточений. Під час перестрілки з поліцією обидва загинули, однак серед істориків не існуєнемає одностайності щодо того, чи обидва були вбиті, чи покінчили життя [[самогубство]]м. Сучасні пошуки захороненняпоховання грабіжників на місцевому цвинтарі не дали позитивних результатів. До того ж, сестра Буча стверджувала, що Кессіді повернувся до США і там дожив своє життя. Декілька інших свідків теж стверджували, що бачили Буча у США, однак не існує документальних підтверджень цих теорій. Поприне це, історія життя і смерті Буча Кессіді все ще залишається повною нез'ясованих моментівіснує.

Ще за життя Буч Кессіді став справжньою легендою завдяки зухвалості його пограбувань та неможливостінездатності поліції протягом тривалого часу зловити його. У деяких публікаціях Буча Кессіді порівнювали з [[Робін Гуд]]ом, оскільки переважна більшість пограбувань були спрямовані проти банків, великих фермерських господарств, які негативно сприймалися серед загалу дрібних та бідних фермерів. Насправді, Буч грабував банки не тому що погано до них відносивсяставився, а тому що міг отримати від них більшу суму грошей. Попри це, особа Буча Кессіді стала своєрідним уособленням свободи, його життя і вчинки стали об'єктом прискіпливої уваги [[історик]]ів, [[письменник]]ів, сценаристів. [[Буч Кессіді і Санденс Кід (фільм)|Фільм про пригоди Буча Кессіді та Санденс Кіда]] став одним з найпопулярніших [[вестерн]]ів у США і удостоївся чотирьох премій [[Оскар]]а у [[1970]] році.