Петровський Микола Неонович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 19:
| нагороди =Орден Трудового Червоного Прапора
}}{{Othernames|Петровський}}
'''Микола Неонович Петровський''' ({{ДН|26|11|1894|14}}, [[Кудрівка]] — [[20 липня]] [[1951]]) — український [[історик]]-медієвіст, [[археограф]], дослідник [[Історія України|історії України]] [[17 століття|XVII]]—[[18 століття|XVIII]] століть, [[член-кореспондент]] [[АН УРСР]] (з [[12 лютого]] [[1945]] року).
Жертва сталінського терору.
== Біографія ==
Народився 26 ([[14 листопада]]) [[1894]] року в селі [[Кудрівка|Кудрівці]] [[Сосницький повіт|Сосницького повіту]] [[Чернігівська губернія|Чернігівської губернії]] (нині [[Сосницький район|Сосницького району]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]]). В [[1915]] році закінчив Чернігівську духовну семінарію; в [[1919]] році — історичне відділення [[Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя|Історико-філологічного інституту князя Безбородька]] в [[Ніжин]]і. Кандидатський твір: «Польсько-козацькі війни до Богдана Хмельницького» ([[1919]], наукові керівники — Г. А. Максимович, [[Ляскоронський Василь Григорович|В. Г. Ляскоронський]]).
У [[1919]]—[[1923]] роках вчителював у [[школа]]х Чернігівщини. В [[1924]]—[[1928]] роках — [[викладач]] історії, в [[1928]]—[[1933]] роках — [[професор]] Ніжинського інститутуту народної освіти. У [[1925]]—[[1926]] роках — науковий співробітник, [[1926]]—[[1933]] роках — керівник історичної секції Науково-дослідницької кафедри історії культури і мови при Ніжининському інституті народної освіти. В [[1928]]—[[1930]] роках — науковий співробітник Науково-дослідницької кафедри історії України при [[ВУАН]].
[[1928]] [[арешт]]ований групою НКВД СССР «за націоналістичну діяльність», але незабаром випущений. Проте припинив друкуватися на кілька років, згорнувши співпрацю із провідним колом істориків, зокрема [[Окіншевич Лев Олександрович|Левом Окіншевичем]].
У [[1934]]—[[1936]] роках — науковий співробітник рукописного відділу і відділу стародруків [[Всенародна бібліотека України|Всенародної бібліотеки України]]. В [[1937]]—[[1941]] роках — старший науковий співробітник [[Інститут історії України НАН України|Інституту історії України АН УРСР]]. В [[1939]] році захистив докторську [[дисертація|дисертацію]] в [[Інститут історії АН СРСР|Інституті історії АН СРСР]].
| |||