Горінчово: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
ReAl (обговорення | внесок) м Відкинути редагування 91.195.172.53 до зробленого 93.75.122.147 |
|||
Рядок 50:
[[1813]] у Горінчові зведено ''Михайлівську греко-католицьку церкву'' (архітектор Дмитро Гасинець, розписи Михайла Маньковича). Церква була оздоблена багатим та вишуканим різьбленням.
За переписом Австро-Угорської імперії 1910 року в Горінчові було 4070 мешканців, переважно українців (також були жиди, німці, угорці). В тогочасних джерелах Горінчово згадується як «селище» ("nagyközseg" — статус, близький до містечкового) Хустського округу (повіту) Мараморошського комітату.
Після Тріанонської угоди 1920 року Горінчово входить до складу Чехословаччини, у селі з'являються православні, які підлягають Сербській патріархії. 1938 — у складі автономної області Підкарпстька Русь, з лютого 1939 — у складі Карпатської України. Але вже у березні того ж року Угорщина окупувала село. Під впливом комуністичної пропаганди 45 чоловік утекли в [[Радянський Союз|совєцьку зону окупації України]]. Утікачів відразу помістили у фільтраційні табори НКВД, а згодом — у тюрми ГУЛАГу, звинувативши у шпіонажі. [[23 жовтня]] [[1944]] року село окупували сталінські війська. Тоді ж завербували кілька мешканців села у Чехословацький корпус Людвига Свободи.
Рядок 58:
У Горінчові містилась центральна садиба колгоспу «Більшовик». Основний виробничий напрям — садівництво та тваринництво. Артіль мала понад 2400 га землі, в тому числі 900 га садів, 360 сіножатей, 300 га орної землі. На фермах 850 голів ВРХ, 3300 овець. З допоміжних підприємств — вальцьовий [[млин]], олійниця, пилорама. Також розвивалося промислове лозоплетіння, працювала цегельня.
В селі була середня школа та дільнична лікарня. Споруджено понад 400 будинків та тротуари.
== Специфіка ==
| |||