Лінія Тразімено: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
м вікіфікація |
||
Рядок 6:
== Зміст ==
[[4 червня]] 1944, союзники опанували столицю Італії [[Рим]], що сталося після прориву військ фельдмаршала [[Александер Гаролд Руперт Леофрік Джордж I|Г.Александера]] біля [[Кассіно]] та [[Анціо]] в ході операції «Діадема» у травні 1944, німецькі 14-а та 10-а армії почали відступати у північному напрямку: 14-а генерала фон Маккензена відходила поздовж [[Тірренське море|тірренського узбережжя]] і 10-а через центральну Італію та [[Адріатичне море|адріатичного узбережжя]] країни. Темп відходу німецьких військ був високий, між їх арміями та союзниками утворився величезний розрив; англо-американські формування просувалися по 10 км на день, місцями фланги обох армій Вермахту не були прикрити, існувала загроза їх [[оточення]].
[[6 червня]] [[фельдмаршал]] [[Александер Гаролд Руперт Леофрік Джордж I|Г.Александер]], головнокомандувач усіма військами антигітлерівської коаліції в Італії, отримав від Верховного Головнокомандувача союзними військами у Середземномор'ї генерала сера Генрі Вілсона наказ прискорити просування своїх військ і якомога швидше подолати відстань 170 миль до оборонних позицій німців між Пізи до Ріміні (рубежі Готської лінії) та не дати ворогу можливості надійно закріпитися на цьому рубежі й створити ще один фортифікаційний рубіж на кшталт [[Зимова лінія|Зимової лінії]].
[[5-а армія (США)|5-а американська армія]] генерала [[Марк Вейн Кларк|М.Кларка]] з [[6-й армійський корпус (США)|VI-м корпусом]], як передовими силами наступаючих військ, вирушала з боями поздовж узбережжя та італійського шосе № 1, в той час, як [[2-й армійський корпус (США)|II-й корпус]] наступав поздовж шосе № 2 в напрямку на [[Вітербо]]. На правому фланзі американських військ в голові британської 8-ої армії, на північ рвався [[13-й армійський корпус (Велика Британія)|XIII-й корпус]], який наступав по шосе № 3 на [[Терні]] та [[Перуджа]], на самому крайньому правому фланзі, поздовж адріатичного берега Італії йшов [[5-й армійський корпус (Велика Британія)|V-й корпус]] [[британська армія|британської армії]].
Німецький [[головнокомандувач]] [[генерал-фельдмаршал]] А.Кессельрінг, протягом 2-х тижнів, демонструючи дивовижні та незвичні тактичні й оперативні навички і вміння, спромігся маневрувати своїми виснаженими й, по суті, розгромленими формуваннями таким чином, що його війська не потрапили у пастку, запобігли оточення й вийшли на оборонні позиції поблизу Тразіменського озера. Цьому в значній мірі допомогла плутанина у керівництві союзників, коли вони розпочали ротацію своїх формувань, що наступали. II-й і VI-й корпуси замінялися американським IV-м корпусом і Французьким експедиційним корпусом, британський X-й корпус також був введений у бойові порядки на правому фланзі [[13-й армійський корпус (Велика Британія)|XIII-го корпусу]], у той час, як війська V-го корпусу змінювалися підрозділами польського [[II-й армійський корпус (Польща)|II-го корпусу]].
| |||