Недільні школи: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Додано декілька нових розділів
Рядок 5:
Недільним школам активно допомагав [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]], який написав для них «[[Букварь южнорусскій]]». Пізніше буквар для недільних шкіл склав [[Потебня Олександр Опанасович|Олександр Потебня]].
 
[[1870]] року [[Алчевська Христина Данилівна|Христина Алчевська]] відкрила [[Харківська жіноча недільна школа|Харківську жіночу недільну школу]], що проіснувала близько 50 років.<ref name=":0">{{УПС}}&nbsp;— С.&nbsp;231.</ref>
У 1859—1860 роках недільні школи відкрилися в багатьох [[місто|містах]] і [[село|селах]] [[Україна|України]].
== Відкриття першої недільної школи ==
24 вересня 1859 р. генерал-губернатор князь [[Васильчиков Іларіон Іларіонович|І. Васильчиков]] отримав листа від попечителя Київського начального округу [[Пирогов Микола Іванович|М. Пирогова]], в якому йшлося, що «деякі студенти [[Університет Святого Володимира|університету Святого Володимира]] із людинолюбства виявили готовність зайнятися у вихідні дні безкоштовним елементарним навчанням дітей робітничого класу чоловічої статі... Беручи до уваги користь, яку недільні школи принесуть дітям ремісничого та робітничого класу, які не мають ні часу, ні засобів відвідувати звичайні школи, а тому залишаються в повному невігластві, не знаючи ні грамоти, ні Закону Божого, я дозволив, - писав попечитель, - відкрити недільну школу в будинку Київського Подольського повітового дворянського училища під наглядом та керівництвом проф. Павлова та штатного наглядача Слєпушкіна... В школі будуть викладатися Закон Божий, російська та слов'янська граматики, російське письмо та арифметика. Законовчитель буде особливу увагу приділяти моральності християнського вчення»<ref>ЦДІЛ, ф 442, оп. 809, спр. 179, арк 2-3</ref>
 
У відкритті недільних шкіл масово брала участь студентська молодь - вихідці із шляхти, а крім студентів також аристократи і навіть військові.<ref name=":1">Юрій Земський. Польська, російська та українська еліти в змаганнях за Правобережну Україну середини ХІХ ст. - Хмельницький, 2011. с. 215 - 250</ref>
В [[1862]] році недільні школи було заборонено царським урядом, а [[1864]] року знову дозволено, але з великими обмеженнями.
 
<nowiki> </nowiki>Як стверджував, досліджуючи цю проблему Гнат Житецький - син відомого громадівця [[Житецький Павло Гнатович|Павла Житецького]], перша недільна школа була відкрита 11 жовтня 1859 р. на Подолі в будинку повітової дворянської школи на розі вулиць Костянтинівської та Хорєвої.<ref name=":2">ІР НБУВ, ф. Х, спр. 17357-17358 Житецький Ігнатій. Київська громада за 60-х років., арк 5.</ref>
[[1870]] року [[Алчевська Христина Данилівна|Христина Алчевська]] відкрила [[Харківська жіноча недільна школа|Харківську жіночу недільну школу]], що проіснувала близько 50 років.
== Поширення недільних шкіл у Києві ==
За два тижні було відкрито другу недільну школу, так звану Новостроєнську, по вулиці Жилянській. Згідно документального свідчення це сталося 23 жовтня . Через рік – наприкінці жовтня  1860р. - відкрилася Печерська недільна школа на Кловщині в Липках. У 1861 р. в аудиторіях університету виникла ще й четверта школа. Ці чотири недільні школи навчали учнів чоловічої статі. Але окремо в Кєві було відкрито ще й три жіночі школи. Перша жіноча школа розпочала навчання 31 січня 1860 р. в будинку другої гімназії. Як доповідав генерал-губернатору М.  Пирогов, "пані Нельговська та її класні дами пансіону виявили бажання за прикладом наявних вже чоловічих недільних шкіл відкрити таку ж жіночу. Я доручив директору Другої гімназії надати для школи приміщення в гімназії». Наприкінці того ж 1860 р. з'явилося ще дві<sub> </sub>жіночі  школи, зокрема друга - 6 листопада в будинку Фундукліївської гімназії, а третя, трохи згодом, на Подолі.<ref name=":2" />
== Початкове ставлення імперської влади ==
Важливо зазначити, що в цей початковий період появи недільних шкіл, влада, перебуваючи ще в ліберальному дусі, не лише спокійно, але й із зацікавленням та навіть певним сприянням ставилася до громадської ініціативи, щодо недільних шкіл.
 
Київський генерал-губернатор [[Васильчиков Іларіон Іларіонович|І. Васильчиков]] 18 лютого 1860 р. отримав відповідь на запит від Міністерства внутрішніх<sub> </sub>справ про те, що воно не вбачає жодних перепон в тому, аби на відкриття та утримання недільних шкіл збиралися добровільні пожертви. Але воднораз застерігало, що за ними має бути нагляд на предмет благонадійності і відповідальність за те цілковито покладається на місцеву владу.  Засторога щодо благонадійності стала досить швидко знаковою, а в підсумку саме ця проблема й привела до ліквідації шкіл.<ref name=":1" />
 
== Заборона недільних шкіл ==
 
12 червня 1862 р. за "височайшим повелінням" повністю закривалися всі недільні школи та народні читальні із звинуваченням, що зловмисники в деяких школах поширювали "шкідливі вчення, обурливі ідеї і спотворені поняття про право власності та безвір'я"<ref name=":1" />
 
[[1864]] року діяльність недільних шкіл знову була дозволена, але з великими обмеженнями.<ref name=":0" /> 
 
== Див. також ==
Рядок 16 ⟶ 30:
== Література ==
 
*# {{УПС}}&nbsp;— С.&nbsp;231.
# ЦДІЛ, ф 442, оп. 809, спр. 179, арк 2-3
# Юрій Земський. Польська, російська та українська еліти в змаганнях за Правобережну Україну середини ХІХ ст. - Хмельницький, 2011. с. 215 - 250
# ІР НБУВ, ф. Х, спр. 17357-17358 Житецький Ігнатій. Київська громада за 60-х років., арк 5.
 
[[Категорія:Освіта]]