Польсько-чехословацький прикордонний конфлікт: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м clean up, replaced: Категорія:Війни 20 століття → Категорія:Війни XX століття за допомогою AWB |
|||
Рядок 20:
Після І Світової війни, територіальна суперечка між Польщею і Чехословаччиною вибухнула в Тешинській Сілезії. Щоб зменшити напругу, польська ''Rada Narodowa Księstwa Cieszyńskiego'' і чеська ''Národní výbor pro Slezsko'', регіональні органи, що представляли дві національності, узгодили тимчасові межі після краху [[Австро-Угорська імперія|Австро-Угорської імперії]]. Ця угода мала бути ратифікованою центральними урядами двох республік.
Чеська сторона побудувала свою аргументацію на історичних, економічних і стратегічних причинах, в той час як Польща базувала свою аргументацію на етнічній приналежності. Область, навколо якої точилась суперечка, була частиною [[Чеські землі|Богемії]] з [[1339]]. Залізниця з Чехії до східної Словаччини ([[Кошице-Богумінська залізниця]]), йшла через цю область, і доступ до залізниці був важливим для Чехословаччини: нещодавно створена країна була у стані війни з [[Бела Кун]]ом, революціонером [[Угорська Радянська Республіка|Угорської Радянської Республіки]], який намагався відновити угорський суверенітет над Словаччиною. Область - також багата на [[кам'яне вугілля]], і це був найбільш високоіндустріалізований регіон всієї Австро-Угорщини. Важливі [[Тріннецькі сталеплавильні заводи]] також розміщенні тут. Всі вони підняли стратегічну важливість цього регіону для Чехословаччини. З іншого боку, більшість населення були поляками, з істотними чеськими і німецькими меншинами.
'''5 листопада 1918 р.''' уряди Польщі та Чехословаччини порозумілися щодо вирішення проблемного питання кордону Тешинської області. Внаслідок договору значні території із переважно польским населенням відійшли Польщі, проте міста Фрайштадт (Фриштат) та інші економічно важливі регіони - до Чехословаччини (26 із 36 вугільних шахт опинилися під чехословацьким контролем). Було зазначено тимчасовий характер угоди, що підлягала перегляду.
Чехословацький уряд в Празі попросив, щоб поляки припинили свою підготовку до національних парламентських виборів в області, яка була визнана польською в тимчасовій угоді, оскільки ніяке суверенне право не мало виконуватися в спірних областях. Польський уряд не пішов на поступки і чеська сторона вирішила зупинити підготовки силою. Чеські війська ввели в область, керовану польським тимчасовим урядом 23 січня. Чеські війська взяли гору над слабкішими польськими підрозділами. Більшість польських військ у той час були зайняті боротьбою з [[Західно Українська Народна Республіка|Західно Українською Народною Республікою]] у східній [[Галичина|Галичині]]. Антанта примусила Чехословаччину зупинити агресію, і 3 лютого, 1919 в Парижі Чехословаччина з Польщею були змушені підписати нову лінію демаркації. Завершальна лінія була узгоджена на [[Спа конференція|Спа конференції]] у [[Бельгія|Бельгії]]. 28 липня, 1920, західна частина спірної території, була передана Чехословаччині, створивши [[Заолжя]] з істотною [[Польська меншина в Чехословаччині|польською меншиною в Чехословаччині]], тоді як Польща отримала східну частину.▼
▲Чехословацький уряд в Празі попросив, щоб поляки припинили свою підготовку до національних парламентських виборів в області, яка була визнана польською в тимчасовій угоді, оскільки ніяке суверенне право не мало виконуватися в спірних областях. Польський уряд не пішов на поступки і чеська сторона вирішила зупинити підготовки силою. Чеські війська ввели в область, керовану польським тимчасовим урядом 23 січня. Чеські війська взяли гору над слабкішими польськими підрозділами, спричинивши втрати в 200 осіб з обох сторін та приблизно 1000 ос. поранених. Додатково із необхідністю протистояння польській армії, чехословацькі збройні сили наштовхнулися на масовий збройний спротив місцевого цивільного населення. Більшість польських військ у той час були зайняті боротьбою з [[Західно Українська Народна Республіка|Західно Українською Народною Республікою]] у східній [[Галичина|Галичині]] (на фоні Радянсько-польської війни, що спалахнула 28 січня 1919 р.). Антанта примусила Чехословаччину зупинити агресію, і 3 лютого, 1919 в Парижі Чехословаччина з Польщею були змушені підписати нову лінію демаркації.
Переговори у Кракові '''21-27 липня 1919 р.''' також не призвели до відчутних змін. На фоні активізації терористичної діяльності Польської військової організації на спірних територіях та містах Орава та Спіш країни-учасниці Антанти (США, Великобританія, Італія) та конфліктуючі сторони домовились '''10 вересня 1919 р.''' щодо вжиття заходів по проведенню місцевого плебісциту з метою подальшого визначення долі територій. Польский уряд більш активно лобіював такий варіант подій, зважаючи на переважну більшість польського населення в Тешинській області. Франція не висловила своєї підтримки союзникам по Антанті, беручи до уваги свій вплив на території Чехословаччини, що в подальшому постійно відкладала проведення плебісциту та перешкоджала його проведенню на території Польщі, чекаючи на більш сприятливі політичні обставини.
Завершальна лінія була узгоджена на [[Спа конференція|Спа конференції]] у [[Бельгія|Бельгії]]. 28 липня, 1920, західна частина спірної території, була передана Чехословаччині, створивши [[Заолжя]] з істотною [[Польська меншина в Чехословаччині|польською меншиною в Чехословаччині]], тоді як Польща отримала східну частину.
==Переговори 1920-х==
| |||