Південний Тихоокеанський мандат: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Пишу}}
{{Infobox Former Country
|conventional_long_name = Південний Тихоокеанський мандат
Рядок 41 ⟶ 40:
 
== Історія ==
Відповідно до умов [[Англо-японський союз|Англо-японського союзу]], після початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] 23 серпня 1914 Японія оголосила війну Німеччині, і взяла участь у спільній з англійцями [[Облога Ціндао|облозі Ціндао]] — німецької військово-морської бази в китайській провінції [[Шаньдун]]. На [[Імператорський флот Японії]] було покладено завдання знищення [[німецька Східно-Азійської крейсерська ескадра|німецької Східно-АзіатськоїАзійської крейсерській ескадри]] і захисту судноплавних маршрутів в Тихому та Індійському океанах. У ході виконання цього завдання Імператорський флот в жовтні 1914 без опору зайняв німецькі володіння на [[Маріанські острови|Маріанських]], [[Каролінські острови|Каролінських,]] [[Маршаллові острови|Маршаллових]] островах і архіпелазі [[Палау]].
 
По закінчення війни, згідно [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризької мирної конференції]] була офіційно визнана японська окупація колишніх німецьких колоній в Мікронезії північніше екватора, і Японія отримала мандат Ліги Націй на управління цими територіями. Відповідно до умов мандата категорії «C», Японія почала розвивати острови як складову частину своєї імперії. Була прийнята програма інтенсивного економічного розвитку і стимулювання імміграції. Незабаром число японських, окинавських і корейських іммігрантів стало вдвічі перевершувати кількість тубільців.