Вікіпедія

Роздільна головна частина з блоками індивідуального наведення: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 17:
* Збільшення точності ракет означало, що для ураження добре захищених цілей не потрібно застосовувати надпотужні (і дуже важкі) термоядерні заряди, здатні ефективно накрити значну площу; менший ядерний заряд, скинутий з більшою точністю, давав той же ефект.
 
* Крім того, було розраховано, що для ураження не-укріпленихнеукріплених, площинних цілей (на зразок великих промислових центрів), кілька ядерних вибухів малої і середньої потужності ефективніше, ніж один надпотужний вибух. Так, одинична 600-кілотонна боєголовка W47 при вибуху створювала областьзону тотальних руйнувань (ураження ударною хвилею тиском більше 20 [[Фунт (одиниця маси)|фунтів]] на квадратний [[дюйм]]) площею 17,8 квадратних кілометрів. Три еквівалентні їй за загальною вагою 200-кілотонні боєголовки W58 створювали область тотальних руйнувань у 38,4 квадратних кілометри, тобто більш ніж удвічі більшу.
 
* Нарешті, поява на початку 1960-х систем протиракетної оборони викликала сумніви в ефективності моноблочних ракет. Існуючі на той час протиракетні комплекси могли без особливих зусиль зупинити одиночну боєголовку, таким чином, змушуючи посилати проти захищених цілей усе більшу та більшу кількість ракет. З точки зору ураження конкретних, стратегічно важливих цілей, подібне рішення не було економічно ефективним.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Роздільна_головна_частина_з_блоками_індивідуального_наведення