Відкрити головне меню

Зміни

[[1953]] року [[Стенлі Міллер]] у низці [[експеримент]]ів [[моделювання|моделював]] умови, що існували на первісній Землі (див. [[Експеримент Міллера—Юрі]]). У створеній установці йому вдалося синтезувати багато речовин, що мають важливе біологічне значення, в зокрема кілька [[амінокислота|амінокислот]], [[аденін]] і простий [[цукор]], такий як [[рибоза]]. Після цього Орджел з Інституту Солка в схожому експерименті синтезував [[нуклеотидні ланцюги]] довжиною шість [[мономер]]них одиниць (прості нуклеїнові кислоти).
 
Утворення подібних сполук у природі є досить очікуваним. Амінокислота [[гліцин]] (складова частина білків) має досить просту [[формула|формулу]]: C<sub>2</sub>H<sub>5</sub>NO<sub>2</sub>. Тому навіть у [[Місяць (супутник)|місячному]] ґрунті та [[метеорит]]ах Оргейл, Муррей та Мерчисон було виявлено [[амінокислота|амінокислоти]]: [[гліцин]], [[глутамін]], [[аланін]], [[аспаргін]], [[серин]]. Однак у жодному з дослідів Міллера та інших дослідників не вдавалось одночасно синтезувати всі 20 [[амінокислота|амінокислот]], які є в живих організмах.{{джерело}} Крім цього, {{Джерело?|концентрація [[амінокислота|амінокислот]] у бульйоні була все ж занадто малою (близько 2%)}}. У випадку, якби ці реакції відбувались у невеликій водоймі, цим речовинам загрожувало би звичайне розсіяння.
 
Також слід відзначити, що умови, за яких Стенлі Міллер проводив свої досліди, все ж були досить відмінними від природних. Наприклад, у дослідах Міллера обсяг газів піддавався дії електричних розрядів протягом тижня. Це означає, що тривалість контакту газів з електричним розрядом було перевищено у мільйони разів порівняно з [[блискавка|блискавкою]].
Анонімний користувач