Вікіпедія

Алхімія: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Алхі́мія''' — це загальна назва систем трансформації [[людина|людини]], що засновані на [[метафора| метафорі]] хімічних перетворень та використовують хімічні сполуки, а також спроб отримання [[Дорогоцінні метали|дорогоцінних металів]], [[еліксир]]ів, [[філософський камінь|філософського каменю]], універсального [[розчинник]]а, [[питне золото| питного золота]] та інших речовин, які начебто володіють дивовижними властивостями. В алхімії людина чи її окремі компоненти ([[свідомість]], [[дух]], [[душа]], [[тіло]], окремі енергії і т. п) розглядаються як [[субстанція|субстанції]], що мають особливі фізичні та хімічні властивості, і з ними здійснюються певні операції, що описуються мовою хімічних перетворень. Паралельно основній — хімічній — метафорі часто розвиваються інші [[символічний ряд| символічні ряди]].
 
В [[історія науки|історії науки]] поняття "«алхімія"» вживається у двох значеннях:
# рання форма дослідження [[природа|природи]],
# рання філософська та спіритуальна дисципліна.
 
В обох випадках має місце поєднання елементів [[хімія| хімії]], [[металургія| металургії]], [[фізика| фізики]], [[медицина| медицини]], [[астрологія| астрології]], [[семіотика| семіотики]], [[містицизм| містицизму]]у, [[спіритуалізм| спіритуалізму]]у та [[мистецтво| мистецтва]] як складових частин єдиної великої сили. Широкого практичного застосування алхімія зазнала у [[Месопотамія| Месопотамії]], [[Давній Єгипет| Давньому Єгипті]], [[Персія| Персії]], [[Індія| Індії]] та [[Китай| Китаї]], а також у [[Давня Греція| Давній Греції]] та [[Рим]]і, в Мусульманських цивілізаціях та у Європі аж до XIX  ст. — у комплексному вивченні разом із філософією у школах, діапазоном за останні 2500 років.
 
Західна алхімія завжди була ближчою до [[Герметизм]]у — філософської та спіритуальної системи, коріння якої сягає постаті [[Гермес Трисмегіст|Гермеса Трісмегіста]] (Тричі Великого), синкретичного єгипетсько-грецького божества та легендарного алхіміка. Поєднання цих двох дисциплін у західній традиції вплинуло на зародження [[Розенкрейцери| Розенкрейцерства]], важливого [[Езотерика| езотеричного руху]] сімнадцятого століття. В епоху раннього [[Новий час| Нового часу]] алхімія еволюціонувала в сучасну хімію.
Рядок 12:
 
== Термін «Алхімія» ==
Існує декілька версій походження терміну «Алхімія» (латинське alchimia, alchymia){{джерело}}. Одна з них стверджує, що слово виникло від Chymeia  — наливання, настоювання. Далекий відголос практики східних лікарів-фармацевтів, що добували соки лікарських рослин. Згідно з іншою думкою, корінь у слові алхімія  — khem або kháme, chémi чи chúma, що означає і чорнозем, і свинець, і Чорну країну. Так називали стародавній Єгипет, а з Єгиптом пов'язували мистецтво [[жрець| жерців]]-знавців руд, металургів, золотих справ майстрів. Також вивчення земних надр (латинське húmus  — земля). Інші можливі варіанти: давньогрецьке χυμος  — «сік», «есенція», «волога», «смак», давньогрецьке χυμα  — «сплав (металів)», «лиття», «потік», давньогрецьке χυμευσις  — «змішування», давньогрецьке Χιμαιρα  — «Химера». Старокитайське ''кім'' означає золото.
 
== Основні положення алхіміїпотікалхімії ==
Усі без винятку алхімічні вчення відрізняються таємничістю та секретністю, що в історії часто давало привід до їх неправильного розуміння. Уявлення про алхімію як про «примітивну [[Хімія|хімію»]], що склалося в науці до кінця [[19 століття|XIX століття]], було повністю переглянуто у [[20 століття|XX столітті]].
 
Рядок 21:
[[Файл:Bundesarchiv B 145 Bild-F001941-0003, Nürnberg, Germanisches Nationamuseum.jpg|thumb|left|250px|Алембік, частина дистиляційного апарату. Нюрнберг, Німецький національний музей]]
 
У всіх алхімічних традиціях виняткову роль має [[ртуть]] та її сульфід  — [[кіновар]] (HgS), які часом навіть дають назву всій алхімічній системі. Наприклад, «расаяна» (один зі змістів  — «колісниця ртуті», «вчення ртуті»)  — індійська алхімічна традиція, «дань»(«цинь») («мистецтво кіноварі»)  — китайська. У європейській алхімії слово, яке позначає ртуть, збігається з іменем покровителя алхімії  — [[Меркурій| Меркурія]] (бога і планети) та її легендарного засновника (Гермеса Трисмегіста). Дієвості алхімічних методів, як вважали найчастіше, потрібне сприятливе розташування небесних тіл, які спостерігали астрологи. Тобто є також очевидним зв'язок між методами алхіміків та астрологів. Крім того, використовується [[сірка]], 6 традиційних металів ([[свинець]], [[[залізо]], [[мідь]], [[олово]], [[срібло]], [[золото]]), сполуки [[арсен]]у (перш за все [[ауріпігмент]] та [[реальгар]]), [[стибій]], [[селітра| селітри]], [[луг]]и та деякі інші неорганічні та органічні сполуки, а в китайській, індійській і тибетській алхімії, крім того, [[коштовні камені]] та трави.
 
У всіх алхімічних системах важливе значення мають ідеї:
Рядок 27:
# священного шлюбу, [[Сульфур-меркуріальна теорія|сполучення чоловічого та жіночого принципів]], [[поєднання протилежностей]].
 
Остання в європейській алхімії має форму «хімічного весілля», «королівського шлюбу», сполучення брата і сестри, Сонця і Місяця, [[Гермафродит]]а і [[Салмакіда| Салмакіди]], самця і самки різних тварин, в індійській  — союз [[Шива| Шиви]] і [[Шакті]], в китайській  — з'єднання [[дракон]]а і тигра чи зустрічі Пастуха і Ткачихи (Небесної Діви). Для єгипетсько-греко-арабсько-європейської алхімічної традиції виключно важливу роль має також ідея [[смерть| смерті]] (зазвичай у формі вбивства) і [[воскресіння]].
 
Жодна з алхімічних традицій не описана скільки-небудь повно сучасною [[Наука|наукою]]. Дослідження знаходяться у початковій стадії, більш чи менш достовірно реконструйовані лише окремі фрагменти алхімічних систем. Ведуться дискусії навіть з основних питань. Це пов'язано перш за все з самим характером алхімічних вчень, що мають практичну спрямованість та передбачають трансформацію самого алхіміка. Основне відкриття дослідників алхімічних систем полягає в тому, що останні не можна правильно зрозуміти без практичного проходження всіх їх стадій самим дослідником. За своєю будовою алхімічні знання становлять дивовижні чарівні світи, сповнені загадок і таємниць. Цілком можливо, що нова інформація змінить наше уявлення про [[Середньовіччя|середньовічну]] алхімію та давні часи загалом.
Рядок 35:
Існує думка про наявність генетичного зв'язку всередині таких груп:
# [[платонізм]], пізньоантичний [[гностицизм]], [[християнство]], [[неоплатонізм]], [[зороастризм]], [[маніхейство]], [[каббала]], [[суфізм]], елліністична, єгипетсько-елліністична, візантійська, арабська та європейська алхімія;
# практики [[Сіддхи| сиддхарів]]  — доарійського населення Індостана, індійська та буддійська [[тантра]], індійська і тибетська алхімія;
# [[даосизм]], китайська алхімія та алхімічні практики регіону китайського культурного впливу  — Японія, Корея, Індокитай.
 
== Історія алхімії ==
Алхімія в Європі з моменту свого зародження знаходилась у напівпідпільному стані. Однак європейські правителі, як світські, так і церковні, оголосивши алхімію поза законом, водночас опікувалися нею, розраховуючи на вигоди, які обіцяло знайдення способу отримання золота. Внаслідок цього європейська алхімія початково була вченням, доступним лише небагатьом. Цим пояснюється характерний для європейської алхімії надзвичайно туманний виклад досягнутих результатів.
 
Багато відкриттів мали сенсаційний характер. У [[1602]]  р. чоботар та алхімік [[Вінченцо Касціароло]] у горах Болонії знайшов камінь, який був настільки важким, що Касціароло припустив наявність [[Золото|золота]] у ньому. Намагаючись виділити золото з каменя, алхімік прожарив його з вугіллям і селітрою та відразу ж помітив, що охолоджений продукт світиться в темряві червонуватим кольором. Звістка про це вразила алхіміків, і важкий шпат (барій сульфат) став об'єктом хімічних досліджень. Він отримав низку назв: сонячний камінь, болонський фосфор тощо. У [[1774]]  р. було встановлено, що у важкому шпаті міститься особлива «земля». Невідомий раніше метал отримав назву [[Барій|«барій»]] від грецького слова «важкий».
 
У середині XVII століття гамбурзький алхімік [[Генніг Бранд]], у пошуках [[Філософський камінь|філософського каменя]] переганяючи людську сечу, виявив, що при прожарюванні осаду останній світиться у темряві. Це було щось нове та незвичайне. Цей фокус Бранд показував любителям та отримував за це плату, а потім продав свій «секрет» гамбурзькому алхіміку [[Іоганн Крафт| Іоганну Крафту]]. Майже сто років існувала "«фосфорна спекуляція"», оскільки спосіб отримання фосфору тримався усіма в секреті. Тільки у [[1743]]  р. німецький хімік [[Андрій Сигізмунд Маргграф]] (1709-17821709–1782) знайшов досконаліший спосіб отримання фосфору та опублікував його. Після цього почалося вивчення фосфору та його сполук.
[[Файл:Alchemist's Laboratory, Heinrich Khunrath, Amphitheatrum sapientiae aeternae, 1595.jpg|міні|ліворуч|300пкс|«Лабораторія алхіміка» [[Ганс Вредеман де Вріз|Ганс Вредеман]]. [[Гейнріх Хунрат]]. [[«Амфітеатр вічної мудрості»]] ([[Гамбург]] [[1595]])]]
До середини [[16 століття|XVI століття]] у європейській алхімії стало очевидним розділення, що швидко посилювалося. З одного боку, це містичний напрям, представники якого, як і раніше, намагались здійснити трансмутацію металів за допомогою магії, з іншого  — раціональні течії. Найбільш значущими серед останніх були [[ятрохімія]] та технічна хімія, що стали перехідним етапом від класичної алхімії до нової наукової хімії.
 
Головним результатом алхімічного періоду, окрім накопичення значного запасу знань про речовини, стало становлення емпіричного (дослідного) підходу до вивчення властивостей речовини. Алхіміки розробили ртутно-сірчану теорію (а згодом теорію трьох принципів - — ртуті, сірки та солі), що узагальнювала дослідні дані. У цілому алхімічний період оцінюється істориками науки як необхідний перехідний етап між [[Натурфілософія|натурфілософією]] та експериментальним [[природознавство]]м.
 
Однак алхімія мала негативні риси, що загнали її розвиток у глухий кут.
По-перше, обмеженість предмета лише [[трансмутація| трансмутацією]] металів: усі алхімічні дії з речовиною були підвладні цій головній меті.
По-друге, містицизм.
По-третє, [[догматизм]] теорії  — вчення [[Аристотель|Аристотеля]], що лежало в основі ідеї трансмутації, приймалося за істину в останній інстанції без будь-яких пояснень.
Нарешті, одвічно властива алхімії закритість була серйозною перешкодою для розвитку цього вчення.
 
Алхімія була історично першою дисципліною, що поєднала [[Теорія|теорію]] та [[експеримент]]. Протягом майже двох тисячоліть  — з часів античності до [[17 століття|XVII століття]] нашої ери  — алхіміки здійснили велику кількість перетворень речовин. З цих експериментів потім виросла наука хімія.
 
В Росії алхімія не була широко поширеною: до алхіміків не було довіри ні у влади, ні у народу. Замість алхіміків при аптеках та при царському дворі існували алхімісти. Вони готували звичайні ліки та були, по суті, хіміками-лаборантами. Алхімісти отримували та очищували найрізноманітніші речовини, змішували їх за вказівками аптекаря. Разом з аптекарем вони брали участь у аналізі та експертизі («надкушуванні») нових ліків. У XVIII столітті назва професії «алхіміст» поступово заміняється на «хімік».
Рядок 62:
 
== Алхіміки ==
[[Іоган Сурікатов]] у свої 12 років винайшла машину часу, і вона не хоче на цьому зупинятися. Вона мріє отримати Нобелівську премію з алхімії
Те, що тут написано було видалено через свій безглуздий та абсурдний зміст.
 
== Джерела інформації ==
Рядок 166:
| url = http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_44/Chornomordenko.htm
}}
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Skhid/2009_8/22.pdf Костянтин Родигін, Віталій Білецький Феномен алхімії: Час, Хаос і Порядок] // [[Схід (журнал)|Схід]], №  8 (99), 2009  р.
 
[[Категорія:Історія хімії]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Алхімія