Целюлозно-паперова промисловість: відмінності між версіями

'''Целюло́зна промисло́вість''' — галузь промисловості, яка хімічно переробляє деревину (також [[очерет]], солому хлібних рослин та ін.) на волокнисту масу, що є сировиною для виготовлення целюлози, паперу, картону, штучного волокна, пластичних мас тощо.; значна частина целюлози йде також на виробництво вибухівки. Тому що останнім часом вона стала основною сировиною паперової промисловості, цю галузь називають тепер целюлозно-паперовою промисловістю.

Паперова промисловість постала в Україні на поч. [[16 століття|16 ст.]], у другій пол. [[19 століття|19 ст.]] розвинулося машинне виробництво паперу. Продукція паперу і картону становила на поч. [[20 століття|20 ст.]] понад 38000 т на рік; згодом (у тис. т): 1928 — бл. 37, 1940 — 48,5 (0,5 % всієї продукції СРСР), 1965 — 428,6 (0,6 %). Натомість целюлозна промисловість постала в Україні щойно на поч. [[20 століття|20 ст.]] і розвивалася дуже повільно (тис. т, у дужках у відсотках до всього СРСР), 1940 — 2,8 (0,5), 1965 — 76,3 (3 %). ДальшеПодальше зростання паперової та целюлозної промисловості за pp. у тис. т (у дужках % до всього СРСР):

Найбільші паперові і целюлозні фабрики в Україні: [[Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат|Жидачівський]] (Львівщина) та Понінківський (Хмельниччина) целюлозно-паперові та Херсонський і Ізюмський целюлозні комбінати, Нижне-Дніпровська і Малинська паперові фабрики, Корюківська фабрика технічного паперу. Частину целюлози, яку переробляють на фабриках в Україні завозять з інших частин СРСР. Проте продукція паперу і ще більше целюлози покриває лише невелику частину попиту України і їх довозять з [[РРФСР]]. Одним з головних підприємств України з целюлозно-паперової промисловості є ПАТ Корюківська фабрика технічних паперів. Вона реалізовує свою продукцію не тільки в Україні, а й за кордоном.