Фрідріх Вільгельм Мурнау: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
LeonNef (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
StarDeg (обговорення | внесок) |
||
Рядок 10:
До кінця 1921 року Мурнау зняв 10 художніх фільмів, у п'яти з яких грав його колега та друг по театру Рейнхардта [[Конрад Фейдт]] (''Conrad Veidt''). Сред ранніх фільмів Мурнау виділяються «Голова Януса — трагедія на грані дійсності» (''Der Januskopf — Eine Tragödie am Rand der Wirklichkeit''), інші назви — «Жах», «Тайна сера О'Коннора», вільна екранізація сюжету «Дивний випадок доктора Джекіла та містера Хайда» за [[Стівенсон Роберт Люїс|Р. Л. Стівенсоном]]. Загалом, це були фільми жахів, попит на які був надзвичайно високим у післявоєнні роки. Три з десяти фільмів періоду 1919–1921 рр. існують й досі, а сім вважаються втраченими.
Всесвітню славу Фрідріху Мурнау здобув завдяки революційному для свого часу [[кіноекспресіонізм|експресіоністському]] фільму [[Носферату. Симфонія жаху|«Носферату. Симфонія жаху»]] (''Nosferatu, eine Symphonie des Grauens''). Головну роль в цій фантазії на тему роману Брема Стокера «Дракула» зіграв Макс Шрек. Настрій фільму був створений не тільки самим режисером, а й значною мірою сценаристом [[Хенрік Галеєн|Хенріком Ґалеєном]]
У фільмі «Привид» за романом [[Герхарт Гауптман|Герхарта Гауптмана]], Мурнау використовує новаторський засіб — «суб'єктивну камеру», коли фільм знімається ніби «очами» персонажу. Його герой — дрібний чиновник з багатою уявою, який часто бачить реальність прикрашеною своїми нестримними фантазіями, та страждає від кохання без взаємин.
| |||