|image_flag = [[Файл:Flag of Albanian Provisional Government 1912-1914. svggif|thumb|]]▼{{Infobox Former Country
|native_name = ''Qeveria e Përkohshme e Shqipërisë''
|conventional_long_name = Тимчасовий уряд Албанії
|common_name = Albania
|
|year_start = 1912
|year_end = 1914
|
|continent = Європа
|region = Балкани
|country = Албанія
|era = [[Перша світова війна]]
|
|event_start = [[Декларація незалежності Албанії|Проголошення незалежності]]
|date_start = 4 грудня
|event_end = [[Князівство Албанія|Проголошення монархії]]
|date_end = 21 лютого
|
|p1 = Османська Албанія
|flag_p1 = Ottoman Flag.svg
|p2 = Албанський вілайєт
|flag_p2 = Flag of Albanian Provisional Government (Jun-Nov 1912).svg
|s1 = Князівство Албанія
|flag_s1 = Albania 1914 Flag.svg
|s2 = Республіка Центральна Албанія
|flag_s2 = Essad Pasha's flag.svg
▲|image_flag = Flag of Albanian Provisional Government 1912-1914.svg
|image_coat =
|image_map = Albania in 1912.jpg
|image_map_caption= Пропоновані кордони Албанії під час [[Балканські війни|Балканських війн]]
|
|capital = [[Вльра]]
|national_motto = ''Atdheu mbi te gjitha''<br/><small>"Homeland above all"</small>
|national_anthem = ''[[Himni i Flamurit]]''<br><small>"Hymn to the Flag"</small>
|common_languages = [[албанська мова|албанська]]
|currency =
|government_type = [[Тимчасовий уряд]]
|title_deputy = [[прем'єр-міністр Албанії|прем'єр-міністр]]
|deputy1 = [[Ісмаїл Кемалі]]
|year_deputy1 = 1912–1914
|deputy2 = [[:en:Fejzi Alizoti]]
|year_deputy2 = 1914
|legislature = [[Асамблея Вльори|Асамблея]
|house1 = [[Сенат Албанії|Сенат]]
}}
'''Тимчасовий уряд Албанії''' ({{lang-sq|Qeveria e Përkohshme e Shqipërisë}}) — перший [[Уряд Албанії|уряд]] [[Декларація незалежності Албанії|незалежної]] [[Албанія|Албанії]], що діяв на частині її території у [[1912]]–[[1914]] роках до офіційного міжнародного визнання країни.
== Історія ==
28 листопада 1912 року [[загальноалбанський конгрес]] у [[Вльора|Вльорі]] прийняв [[декларація незалежності Албанії|декларацію Незалежності Албанії]] і сформував тимчасовий уряд на чолі з [[Ісмаїл Кемалі|Ісмаїлом Кемалі]]. Кемалі хотів скласти кабінет з представників знаті і колишніх чиновників османської адміністрації, розраховуючи, що такі люди зможуть розташувати до себе як великі держави, так і [[Османська імперія|Османську імперію]], але делегати його не підтримали, і склад уряду піддався перегляду. У підсумку в нього увійшло вісім міністрів. І.Кемалі зайняв за сумісництвом пост міністра закордонних справ, його заступником по кабінету став католицький священик [[Нікола Качоррі]], а [[Луїдь Гуракучі]] зайняв посаду міністра освіти. Сфера юрисдикції Тимчасового уряду крім Вльори поширювалася на міста [[Люшня]], [[Фієр]], [[Берат]] і [[Гірокастра]].
3 грудня 1912 Османська імперія підписала умови перемир'я з Болгарією, Сербією і Чорногорією, і почала роботу [[Лондонська Конференція послів]], яка повинна була продиктувати представникам воюючих сторін умови миру і виробити план розділу колишніх османських володінь в Європі; албанське питання знаходився в центрі уваги конференції. 29 червня 1913 Конференція послів ухвалила рішення про статус албанської держави, що створювалась:: вона мала стати автономним суверенним спадковим князівством. Контроль за цивільною адміністрацією і фінансами покладалися на Міжнародну контрольну комісію, складену з представників шести держав-гарантів і одного делегата від Албанії.
Уряд Ісмаїла Кемалі вважалося великими державами лише одним з існуючих локальних урядів; всі його спроби за підтримки [[Рим]]у і [[Відень|Відня]] домогтися визнання в якості основного не увінчалися успіхом. Проте хоч його й не визнавали де-юре, з ним доводилося рахуватися де-факто. Влітку 1913 Тимчасовому уряду вдалося заручитися підтримкою північних гірських районів Албанії, а влітку Була зроблена спроба залучити на свій бік великого землевласника з Центральної Албанії [[Есад-паша Топтані|Ессада Топтані]]. Той погодився зайняти пост міністра внутрішніх справ, але повернувся до себе в [[Дуррес]] для формування нібито урядової жандармерії.
У вересні 1913 року в деяких населених албанцями районах Косово та Македонії спалахнуло албанське повстання під гаслами національного визволення і возз'єднання з Албанією. Воно було придушене сербськими військами, які стали просуватися вглиб власне албанської території, прагнучи встановити новий «стратегічний кордон». Сербський уряд змусив відступити лише через пред'явлений Австро-Угорщиною 18 жовтня [[Албанська криза|ультиматум сербському уряду]].
Вересневі події надихнули топтання на серію сепаратистських дій, що призвели в підсумку до проголошення «[[Республіка Центральної Албанії|Сенату Центральної Албанії]]», що не підкоряється Тимчасовому уряду.
Рішення Конференції послів про надання Албанії статусу спадкової монархії застали зненацька І.Кемалі. Деякі з його акцій (підтримка проекту албано-болгаро-турецького союзу, планів возз'єднання Косово і Чамера з Албанією) підірвали його авторитет в Міжнародній контрольній комісії: члени комісії стали підозрювати його в спробі змови проти Комісії з метою відсторонити її від албанських справ.
Ісмаїл Кемалі був запрошений на засідання Міжнародної консультативної комісії, на якому було прийнято рішення про відставку Тимчасового уряду у Вльоі і про передачу управління в руки Міжнародної контрольної комісії. В офіційному повідомленні, датованому 22 січня 1914, говорилося, що «голова Тимчасового уряду, будучи переконаним в тому, що єдиним засобом до припинення стану смути і анархії, що панують в країні, є конституювання єдиного уряду для всієї Албанії і що в справжніх умовах цього можна досягти тільки передачею влади в руки Міжнародної контрольної комісії, що представляє великі держави, відновлює своє прохання, з якою він вже звертався ». На закінчення зазначалося, що члени комісії, «віддавши належне патріотичних почуттів Його Високоповажності Ісмаїла Кемаль-бея», погодилися з ним.
{{Прем'єр-міністри Албанії}}
| 