Розкол Християнської церкви 1054: відмінності між версіями

Приблизно з [[IX]] ст. у Римській Церкві починає формуватися [[догмат]] про безпомилковість повчання папи в справах [[віра|віри]] та [[мораль|моралі]], якщо він говорить з кафедри ([[ex cathedra]]). В свою чергу Константинопольський патріарх [[Фотій (патріарх)|Фотій]] сформулював у своїй «Епаногозі» вчення про царську та патріаршу владу. Фотій наголошував на тому, що «''патріарх є живим і духотвореним образом [[Христос|Христа]], який всіма своїми вчинками та словами виражає істину''». Обидві тенденції суперечили тому розумінню церковного устрою, яке склалося в епоху [[Вселенський собор|Вселенських Соборів]].

 

Різко загострилися стосунки між Римською та Константинопольською церквами в період правління [[Фотій (патріарх)|патріарха Фотія]] ([[857]]—[[869]], помер у [[897]]). Формальним приводом до цього загострення стали претензії Великої Церкви на юрисдикцію над [[Болгарське царство|Болгарією]]. Але фактично непомірні амбіції патріарха Фотія, який [[879]] року оголосив себе Вселенським патріархом і домагався створення [[Теократія|теократичної]] [[монархія|монархії]], вважаючи себе єдиним кандидатом на голос в ній (пізніше, в [[ХІ]] ст. спробу оволодіти крім духовної, також і державною владою зробив [[Михайло Кіруларій]]). Патріарх Фотій вперше сформулював обрядові та догматичні відмінності Римської Церкви від церков Східних.