Виноградівський район: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ehlla (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 57:
З великою радістю зустріло населення району буржуазну революцію в Угорщині 1848–1849 рр. під проводом Кошута Лойоша і Петефі Шандора. Про неї нагадують пам'ятник Кошуту Лойошу в селі [[Велика Паладь]] і бюст сподвижнику Кошута в м.[[Виноградів]] Зігмунду Перені, страченого Габсбургами в [[1849]] році, меморіальні дошки і інші пам'ятні знаки.
Після розпаду Австро-угорської імперії в жовтні [[1918]] року українське населення краю прагнуло
Уряд та місцева влада не приділяли уваги питанням освіти та культури. Особливо важко було широким масам трудящих в роки першої світової війни. Важкість лягла на плечі робочих ремесельників і селян. Нескінченні реквізиції, нестача продуктів і високі ціни на них розоряли і без того бідних трудівників.
В кінці 1917, на початку 1918 років військовополонені, які повернулися з Росії розказували землякам про Велику Жовтневу революцію. Активними пропагандистами соціалістичних ідей стали минулі військовополонені. Бувші військовополонені м. Ізраїл, с. Охара, І. Сік, І. Горват - першими почали роботу по підготовці до боротьби з експлуататорами.
Найбільші політичні події на Закрпатті в період Першої Світової війни відбувалися в місцях зосередження співробітників і солдатів,активних загонів сільсько-господарських батраків.Масові виступи в ряді міст і сіл пройшли уже 30-31 жовтня 1918 року- Ужгород,Мукачево ,Берегово, Хуст, Свалява, Перечин,В.Бичків, Королево, Солотвино, Ясіня. Якщо в столиці та в ряді великих міст Угорщини революція перемогла 31 жовтня 1918 року,то на Закарпатті,як і в ряді інших країв вона ще продовжувалась до 2 листопада.Центром політичних подій стало м.Ужгород.
Після розпаду Австро-угорської імперії в жовтні 1918 року українське населення краю прагнуло возз'єднатися із Західноукраїнською республікою. В місто Хуст 21 січня на з'їзд Руської Народної Ради була направлена і значна делегація з 29 сіл нашого району. Керівником її''' '''був молодий учитель Виноградівської церковної школи Юрій Ревай, котрий в 1938 році став міністром Карпатської України в уряді Августина Волошина.
22 березня 1919 року після перемоги соціалістичної революції в Угорщині, у Севлюші була встановлена радянська влада і створений революційний орган - директоріум Ужанської жупи в складі трьох чоловік: М. Чабана, М. Фечера, М. Розинчера. Комендантом Савлюша став І. Горват, а членами міської комендатури - селянин комуніст М. Логойда, робітники Й. Барчек, К. Ерчі, службовець Е. Штайнбергер. З 30 березня в місті почав діяти воєнний трибунал створений для боротьби з контрреволюцією.
В боротьбу за володіння Севлюшем та районом вступали румунські, чехословацькі війська.
Мрія краю у той час не збулася. В березні в Угорщині була встановлена радянська влада, яка проіснувала 33 дні — з березня по квітень [[1919]] року. Але вже [[23 квітня]] [[1919]] року район окупувала румунська королівська армія, яка дуже жорстоко поводилась з місцевим населенням. В перший день окупанти розстріляли 9 чоловік у м. Виноградові, щоб залякати населення. За найменшу провину румуни жорстоко катували і били каблуками. Окупація тривала до [[30 травня]] [[1920]] року.
| |||