Українська маніфестація в Києві 19 березня 1917 року: відмінності між версіями

[[ЗображенняФайл:Sviato svobody Kyiv.jpg|thumb|400px|right|Свято Свободи: мітинг на Софійській площі]]

'''Свято Свободи у Києві 19 березня 1917 року'''&nbsp;— грандіозна 100-тисячна <ref name="A">Приблизно чверть населення тогочасного Києва</ref> маніфестація патріотичних сил на підтримку [[Українська революція 1917|Української революції]] у березні [[1917]] року, яскрава демонстрація піднесення українського національно-визвольного руху, яка засвідчила його масовий характер та устремління патріотичного [[Українці|українства]] до національного [[самовизначення]]. До [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] [[2004]] року Свято Свободи вважалося найбільшою і наймасовішою демонстрацією в [[Історія України|історії України]].

Щойно розпочавшись під впливом [[Лютнева революція 1917|революційних процесів кінця лютого у Росії]], Українська революція вже з початку березня [[1917]] року не була обмежена постановкою лише культурно-просвітніх завдань. <ref name="dorosh">Дорошенко Д. Історія України 1917—19231917–1923. Т 1. Доба Центральної Ради. Ужгород, 1932 &nbsp;— с. 44</ref> Останні безперечно займали надзвичайно важливе місце у діяльності організованого українства: з них, передусім з відновлення [[Українська мова|української мови]], починалося українське відродження. Однак революція відкрила можливості для постановки на порядок денний значно ширших завдань. Її провідники не забарилися&nbsp;— відразу висунули лозунг підтримки [[Демократія|демократичного ладу]], підготовки до [[Всеросійські установчі збори|Всеросійських установчих зборів]], на яких мали намір домогтися [[Автономія|автономії]] України у складі федеративної [[Росія|Росії]]. <ref>Солдатенко &nbsp;В. &nbsp;Ф. Українська революція. Історичний нарис: Монографія. &nbsp;— К.: Либідь, 1999. &nbsp;— с. 138</ref>

Вже у перших своїх статтях Грушевський ясно поставив перед українським народом завдання, які постали перед ним з вибухом [[Українська революція 1917|революції]]. Він рішуче і категорично заявив, що «українські постуляти й домагання мусять зразу бути поставлені в усій їх широті». <ref name="sold139"/>

Першими найпомітнішими віхами в історії Української революції стали маніфестації українців у перші тижні після повалення [[Самодержавство|самодержавства]], серед них&nbsp;— особливо масштабні демонстрації у [[Петроград|Петрограді]]і і Києві.

[[ЗображенняФайл:Mityng.jpg|thumb|left|200px|Свято Свободи: мітинг на Софійській площі]]

Маніфестація [[19 березня]] [[1917]] року стала важливою подією тогочасного українського життя і продемонструвала небайдужість суспільства до політичних процесів, що розпочалися в [[Україна|Україні]] з початком революції, відіграла колосальну роль в самоусвідомленні українськими колами власних сил, а також у переоцінці російськими колами сили, організованості українського визвольного руху. <ref name="sold139">Солдатенко &nbsp;В. &nbsp;Ф. Українська революція. Історичний нарис: Монографія. &nbsp;— К.: Либідь, 1999. &nbsp;— с. 139</ref> Дехто навіть схилявся до певного перебільшення значення проведених демонстрацій, мітингів, зборів, вважаючи, що вони викликали справжній переполох у колах російської демократії. <ref>Христюк П. Замітки і матеріали до історії Української революції. Прага, 1921. Т. 1&nbsp;— с. 26</ref>

: ''МолебенМолебень за мучеників Шевченка і [[Хмельницький Богдан|Хмельницького]];''

[[ЗображенняФайл:Demonstration Kyiv.jpg|thumb|400px|right|Свято Свободи: мітинг біля Київської міської думи]]

З самого рання 19 березня 1917 року площа біля [[Володимирський собор|Володимирського собору]], яка була визначена збірним пунктом учасників маніфестації, не могла вмістити всіх бажаючихохочих. Учасники процесії заполонили увесь Бібіковський бульвар (нині [[Бульвар Тараса Шевченка (Київ)|бульвар Шевченка]]), [[Вулиця Володимирська (Київ)|вулицю Володимирську]] біля [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|університету]]. Участь у маніфестації взяли близько 100 тисяч осіб <ref name="A">This should be blank</ref>&nbsp;— українці-вояки (назагал, участь у мітингу взяли 30 тис. військових), робітники, студенти, учні гімназій, діти з притулків, службовці, члени українських товариств. У якості учасників були задіяні 14 військових оркестрів, 5 хорів. Як згадував пізніше Михайло Грушевський, «весь Київ, можна сказати, виступив: одні в процесіях, інші на них дивитись».

Колони пройшли по вулиці Володимирській, далі Фундуклеївською (тепер [[Вулиця Богдана Хмельницького (Київ)|Богдана Хмельницького]]) на [[Хрещатик]], до будинку Київської міської думи, на балконі якого зібралися представники нової вищої міської влади&nbsp;— президія Виконавчого Комітету Ради об'єднаних громадських організацій, командування [[Київський військовий округ|КВО]], адміністрація Міської думи. У їх промовах звучав вияв громадської поваги до української маніфестації. До слова був запрошений і голова Центральної Ради [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], якого молодь на руках занесла на балкон. Авторитетний лідер українського руху закликав під прапорами і портретом Шевченка присягтись боротися за здобуття автономії [[Україна|України]]. Учасник маніфестації [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитро Дорошенко]] писав, що натовп на колінах прийняв цю присягу. <ref>Київ. Історична енциклопедія. 1917—20001917–2000&nbsp;рр.</ref>

[[ЗображенняФайл:Stolypin monument Kyiv 3.jpg|thumb|right|350px|Свято Свободи: повалення [[Пам'ятник Петру Столипіну (Київ)|пам'ятника Петру Столипіну]] на [[Думська площа (Київ)|Думській площі]]]]

По Михайлівській вулиці, обігнувши Думу, маніфестанти піднялися до [[Софійська площа (Київ)|Софійської площі]], де відбулося Українське віче. Відтоді Софійський майдан в роки Української революції став місцем урочистих зібрань з нагоди проголошень [[Універсали Української Центральної Ради|Універсалів]], декларацій та інших державних актів. На імпровізованих трибунах із складених у сажені дров виступили лідери українського руху [[Міхновський Микола Іванович|Микола Міхновський]], [[Стасюк Микола|Микола Стасюк]], Сергій Веселовський, [[Єреміїв Михайло Михайлович|Михайло Єреміїв]]. До слова знову був запрошений голова Центральної Ради Михайло Грушевський. На віче були прийняті розроблені Центральною Радою резолюції про скликання [[Українські Установчі Збори|Установчих зборів]] для вирішення справи автономії України, про доручення Центральній Раді порозумітися з [[Тимчасовий Уряд|Тимчасовим урядом]] тощо. Серед народної маси було близько 10 транспарантів з гаслами «Хай живе самостійна Україна з [[Гетьман|гетьманом]] на чолі», але вони загубилися серед 300, які вимагали автономії України. <ref>Лановик Б. Д., Матейко Р.М,, Матисякевич З. М.: Історія України: Навчальний посібник / За ред. Б.Д, Лановик.&nbsp;— 2-ге вид., перероб.&nbsp;— К.: Товариство «Знання», КОО, 1999.&nbsp;— с. 273</ref>

* ''[[Дорошенко Дмитро Іванович|Дорошенко&nbsp;Д.]]'' Історія України 1917—19231917–1923&nbsp;рр. В 2-х&nbsp;т.&nbsp;— К.: Темпора, 2002.

* Київ. Історична енциклопедія. 1917—20001917–2000&nbsp;рр.

* [http://web.archive.org/20010428012322/www.geocities.com/ua_ukraine/ukrayinarus090.html Українська Народна Республіка -&nbsp;— Українаріус]