Вікіпедія

Вальтер Боте: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
TeoBot (обговорення | внесок)
Боти
42 924 редагування
м автозаміна параметру шаблона:науковець за допомогою AWB
Рядок 6:
| підпис = Боте
| дата народження = 8.1.1891
| місце народження = [[Оранієнбурґ | Оранієнбург]], [[Німецька імперія]]
| дата смерті = 8.2.1957
| місце смерті = [[Хайдельберг | Гейдельберг]], [[Федеративна Республіка Німеччини | ФРН]]
| громадянство = Німеччина
| галузь = [[фізика]]
Рядок 27:
}}
 
{{НобелівськаПремія}}'''Вальтер Вільгельм Георг Боте''' ({{lang-de | Walther Wilhelm Georg Bothe}}; [[8 січня]] [[1891]], [[Оранієнбурґ | Оранієнбург]] — [[8 лютого]] [[1957]], [[Хайдельберг | Гейдельберг]]) — німецький фізик, лауреат [[Нобелівська премія з фізики | Нобелівської премії з фізики]] за [[1954]] рік.
Зробив значний внесок в ядерну фізику.
 
 
== Біографія ==
=== Дитинство і юність 1891—1920 ===
Боте народився в сім'ї годинникаря Фрідріха Боте і швачки Шарлоти Боте, уродженої Хартунг. Дитинство провів в [[Оранієнбурґ | Оранієнбурзі]]. Вирізнявся гострим розумом і строгим логічним мисленням, володів здібностями до музики і живопису.
 
У [[1908]] у закінчив курси підготовки до університету у вищій реальній школі в Берліні.
Після цього він вивчав з [[1908]] р. по [[1913]] р. фізику, математику, хімію та музику в [[Берлінський університет | Берлінському університеті]].
Кошти на навчання заробляв в основному сам шляхом репетиторства, випадкових заробітків і стипендій.
 
У 1913 здає держіспит на викладацьку діяльність і після цього працює деякий час у берлінській вищій сільськогосподарській школі.
Незабаром після цього він стає допоміжним науковим співробітником в імперській фізико-технічній установі.
Там він працює в лабораторії радіоактивності, яку заснував [[Гейгер Ганс Вільгельм | Ганс Гейгер]].
У [[1924]] р. він захищає під керівництвом [[Планк Макс | Макса Планка]] дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії (еквівалентно кандидатові наук).
Тема дисертації — «Про молекулярні теорії заломлення, відображення, розсіювання та поглинання».
 
Рядок 54 ⟶ 53:
Цю посаду він обіймав до [[1930]] р.
Працюючи під керівництвом Гейгера він набув дуже великі експериментальні навички та теоретичні знання в галузі ядерної фізики.
Разом з Гейгером вони розпочали в 1924 р. дослідження [[ефект Комптона | ефекту Комптона]] і розробили [[метод збігів | метод збігів]].
 
У розвитку квантової механіки певним етапом була опублікована в 1924 р.
робота [[Бор Нільс | Нільса Бора]], [[Крамерс Хендрік Антоні | Хендріка Антоні Крамерса]] і [[Слетер Джон Кларк | Джона Кларка Слетера]] «[[Квант]] ова теорія випромінювання».
У цій роботі робилося припущення про те, що на [[атом]]них масштабах [[закон збереження енергії | закони збереження енергії]] і [[закон збереження імпульсу | імпульсу]] діють тільки статистично.
Однак експерименти Гейгера і Боте, а також [[Комптон | Артура Холі Комптона]] і [[Сміт Альфред | Альфреда Сміта]], виявили, що закони збереження діють також і в окремих атомних процесах.
Таким чином була спростована теорія випромінювання Бора, Крамерса і Слетера і пропоноване в них тільки статистичне виконання законів збереження енергії та імпульсу.
 
У [[1925]] Боте захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора наук, знову під керівництвом Планка, в Берлінському університеті.
Тема дисертації: «Про елементарний процес фотоелектричного випускання електрона».
З берлінського періоду відома наступна історія — коли [[Отто Фріш]], племінник [[Ліза Майтнер | Лізи Майтнер]],
проходив коридором повз лабораторії Боте, він насвистував свою версію бранденбурзького концерту [[Бах Йоганн Себастьян | Баха]],
чим змушував Боте збиватися з рахунку [[альфа-частинки | альфа-часток]] і витрачати багато часу на повторні експерименти.
 
[[Зоммерфельд Арнольд Іоганнес Вільям | Арнольд Зоммерфельд]] так характеризував Боте в одному зі своїх листів:
: ''Боте, з фізико-технічного закладу в Шарлоттенбурзі. Надзвичайно оригінальна голова і чудовий експериментатор. Провів спільно з Гейгером знамениті прецизійні експерименти, і після відходу Гейгера з великим успіхом продовжував самостійні дослідження. Щодо його здатності до викладання, яке він ще не мав можливості випробувати, інформації не маю''.
 
У [[1929]] р. Боте стає приватдоцентом і в [[1930]] р. професором і директором інституту фізики в Гессенському університеті. Він був першим, хто включив у свій курс лекцій [[квантова механіка | квантову механіку]].
У тому ж році він відкрив збуджений стан атомного ядра.
 
=== Робота під час нацизму 1932—1945 ===
[[Файл:Bothe, Walther 1935 Stuttgart.jpg | thumb | Stuttgart 1935]]
У травні [[1930]] р. в Гейдельберзі було відкрито Інститут медичних досліджень [[Товариство кайзера Вільгельма | Товариства кайзера Вільгельма]].
Директор інституту прагнув залучити вчених з інших галузей науки для своїх досліджень системи кровообігу.
Для цього в інституті було утворено чотири рівноправних напрямки: [[патологія]], [[фізіологія]], [[фізика]] і [[хімія]].
З історичних причин основне поле досліджень інституту в кінці 30-х років змістилося у напрямках хімії та фізики, які були представлені [[Кун Ріхард | Ріхардом Куном]] і Вальтером Боте відповідно.
 
У [[1932]] р. Боте перейшов в [[Гейдельберзький університет]] і змінив там [[Ленард Філіп | Філіпа Ленарда]].
Внаслідок передачі влади [[нацизм | нацистам]] в [[1933]] р. він відмовився від керівництва інститутом.
У [[1934]] р. очолив інститут фізики в інституті медичних досліджень товариства ім. Кайзера Вільгельма (сьогодні інститут ядерної фізики товариства Макса Планка) і залишався на цій посаді до 1957 р. З 1934 по 1945 рр.. співпрацює в якості професора.
 
Рядок 109 ⟶ 108:
=== Метод збігів і космічне випромінювання ===
 
Саме Вальтер Боте спільно зі своїм співробітником Вернером Кольхерстером довели за допомогою [[метод збігів | методу збігів]] існування проникаючого космічного випромінювання, яке було відкрито в 1912 р. в експериментах Віктора Гесса на повітряній кулі.
 
У 1929 р.
Рядок 118 ⟶ 117:
 
Боте і його студент Герберт Бекер були серед перших, хто займався відкриттям нейтрона.
У 1930 р. вони описали незвичайний тип «[[гамма-випромінювання | гамма-променів]]», який виникав при опроміненні берилію альфа-частинками, що виникають при розпаді полонію.
Цей експеримент вони проводили з метою перевірки теорії [[Резерфорд Ернест | Ернеста Резерфорда]] і щоб з'ясувати, чи випромінюються при цьому високоенергетичні частинки.
 
Боте займався фундаментальними властивостями структури атома.
Так як він практично не цікавився медичними дослідженнями, то пропозиція про роботу в Гейдельберзі слід розглядати, як спробу утримати від еміграції провідного німецького фізика-експериментатора.
 
У 30-х роках він разом зі співробітниками був одним з перших учених, які спостерігали ефект «[[фотоядерних реакція | ядерного фотоефекту]]» (взаємодія атомного ядра з фотонами), провели ядерно-спектроскопічні дослідження і зробили штучні ізотопи.
 
=== Співпраця з Вольфгангом Гентером ===
Рядок 149 ⟶ 148:
йому вдалося забезпечити майже все необхідне для цього.
У березні 1943 р. нарешті був доставлений магніт і восени того ж року циклотрон був прийнятий в експлуатацію.
Боте прямо заявив [[Альберт Шпеєр | Альберту Шпеєру]], що циклотрон буде використовуватися тільки для медичних та біологічних цілей.
 
=== Робота в урановому проекті ===
Рядок 172 ⟶ 171:
 
У Німеччині другої половини 40-х років головною турботою було знайти їжу і дах над головою, тому Боте доклав багато зусиль, щоб зберегти свою групу і проводити серйозні дослідження.
Хоча йому заборонили працювати в галузі ядерної фізики, Боте був призначений директором інституту фізики [[Гейдельберзький університет | Гейдельберзького університету]].
Він використав цю посаду, щоб зберегти свою групу, модернізувати і підтримувати інститут.
 
Рядок 186 ⟶ 185:
 
* У 1952 р. Боте отримав орден [[Pour le Mérite]].
* У 1953 р. Боте був нагороджений [[медаль імені Макса Планка | медаллю ім. Макса Планка]].
* У 1954 р. Боте отримав, [[Нобелівська премія з фізики | Нобелівську премію з фізики]]
«За [[метод збігів]] для виявлення [[космічні промені | космічних променів]] і зроблені у зв'язку із цим відкриття». Через поганий стан здоров'я Боте не зміг поїхати до [[Стокгольм]]у. За бажанням Боте премію отримала його донька Олена Рідель.
У 1956 р. Боте став почесним доктором [[Гіссен]] ського університету.
У 1993 р. вулиця Ернста Тельмана була перейменована у вулицю Вальтера Боте.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вальтер_Боте