Алексіс Каррель: відмінності між версіями

Будучи під враженням від смерті президента Франції [[Марі Франсуа Саді Карно | Марі Франсуа Карно]], який помер [[24 червня]] [[1894]] року після нападу терориста від кровотечі при пошкодженні артерії, Каррель з 1902 року почав займатися розробкою методів зшивання кровоносних судин. У [[1904]] році Каррель поїхав до [[Канада | Канаду]], потім в [[США]], де став асистентом Фізіологічного інституту при [[Чиказький університет | Чиказькому університеті]].

У [[1906]] році на запрошення [[Симон Флекснер | Симона Флекснера]] Каррель став членом ради [[Рокфеллерівський університет | Рокфеллерівського інституту]] (згодом Рокфеллерівського університету). У [[1938]] році Каррель звільнився з Рокфеллерівського інституту, отримавши звання заслуженого професора. Незабаром після початку [[Друга світова війна | Другої світової війни]] і окупацією німцями частини території [[Франція | Франції]] повернувся в [[Париж]] і за підтримки [[Режим Віші | уряду Віші]] заснував «Інститут з вивчення проблем людини».

У [[1932]] році Каррель опублікував книгу «Людина — це невідоме», в якій стверджував, що люди біологічно нерівні, постулював розумову і фізіологічну відсталість [[пролетаріат]]у і доводив, що вона передається у спадок. Каррель стверджував, що прогрес попереджувальної медицини пригнічує [[природний відбір]]. Під час німецької окупації [[Франція | Франції]] Каррель активно співпрацював з нацистами.