Французький абсолютизм: відмінності між версіями

<p>У Фронді брали участь усі&nbsp;— від парламенту до народу, однак між ними не було одностайності, а навпаки&nbsp;— вони часто переходили з однієї сторони протистояння на іншу. Паризький парламент, котрий складався переважно зі спадкових чиновників, вимагав незалежності суду і особистої недоторканності підданих, а також вимагав надати йому право затвердження нових податків. Таким чином депутати хотіли зробити себе державними чинвникамичиновниками. Кардинал Мазаріні діяв швидко: він заарештував найактивніших депутатів. В той же час населення Парижу вийшло на вулиці, будуючи барикади таготуючись до повстання. В цю боротьбу втрутилися й представники королівської знаті та принци, які хотіли позбавити Мазарін влади, або хоча б отримати певні грошові компенсації. Однак їм домогтися свого не вдалося&nbsp;— принц Конде був розбитий урядовими військами під командуванням Тюренна, і змушений був утікати в [[Іспанія|Іспанію]], де заручився підтримкою останньої і продовжував вести боротьбу проти французької влади.</p>

Сильного супротиву й не було: духовенство існувало під сильним впливом короля ще з [[Конкордат|конкордату]] 1516 року, а дворянство корилося завдяки зусиллям Рішельє та Мазаріні. Феодальна аристократія при ньому перетворилася на придворну знать. Дворянство, зберігаючи, як і за часів Рішельє, влдувладу над народом, було повністю підпорядковане королю, який підкупив його численними подарунками знатними посадами, розкішшю придворного життя.