|
== Початок компанії в центрі Тихого океану ==
Влітку 1943 р. відбувся наступ на північну оборонну лінію океанської фортеці японців - [[острів Вейк]], щодо якого військові сили США почали серію підготовчих дій. 24 і 27 липня літаки з авіаносців здійснили нальоти на острів УейкВейк, а [[31 серпня]] - на острів Маркус, важливу японську повітряну базу, що служила перевалочним пунктом на лінії постачання японських підмандатних островів на ключові пункти в групі Маршаллових островів. Острів [[Бейкер (острів)|Бейкера]] в групі островів [[Острови Фенікс|Фенікс]], острови Нуку, Фета та [[Нанумеа]] в групі островів Елліс (колишня назва островів [[Тувалу]]) були зайняті на початку вересня. 4 і 6 жовтня острів Уейк знову піддався сильному бомбардуванню.
=== Захоплення островів Гілберта ===
На першому етапі кампанії передбачалася висадка на острів Макін, на атоли Тарава (Бетіо) і атол Абемама в групі островів Гілберта. Десанти успішно висадилися на перших двох островах 1 листопада, а на третій - в наступний день. Макін був узятий 23 листопада, Тарава - 24 листопада, десант, що висадився на Абемаме, не зустрів опору.
Абемама в групі островів Гілберта. Десанти успішно висадилися на перших двох островах 1 листопада, а на
третій - в наступний день. Макін був узятий 23 листопада, Тарава - 24 листопада, десант, що висадився на Абемаме,не зустрів опору.
Для захоплення атолу Макін з [[Перл-Харбор]]ау підійшла північна ударна група, що доставила посилений піхотний полк 27-ї піхотної дивізії. Решта кораблів 5-го з'єднання десантних сил Тернера, що входили в південну ударну групу, взяли в Веллінгтоні (Нова Зеландія) 2-ю дивізію морської піхоти і попрямували для захоплення атолу Тарава. Рота морської піхоти, доставлена [[Підводний човен|підводним човном]] «Наутілус», провела розвідку слабо оборонного атолу Абемама, який треба було атакувати після захоплення атолів Макін і [[Південна Тарава|Тарава]]. Захоплення островів Гілберта, як і всі інші операції в центральній частині Тихого океану, здійснювавсяздійснювалося виключно американськими силами.
Чотири групи швидкохідного авіаносного оперативного з'єднання вийшли (дві - з Перл-Харбора, дві - з південної частини Тихого океану), щоб зайняти позиції для підтримки і прикриття десантних сил. У той час як авіаносні групи вже знаходилися недалеко від островів Гілберта та інших укріплених пунктів противника, північна і південна десантні групи зустрілися в морі і паралельними курсами попрямували на Макін і Тарава з розрахунком одночасно висадити війська вранці 20 листопада 1943 року.
Японська авіація при обороні РабаулеРабаула була ослаблена настільки, що американські авіаносці опинилися в стані прикрити операцію по захопленню островів Гілберта від всіх повітряних атак. Під час боїв за атол Макін над ним не з'явився жоден японський літак, а дві незначні атаки японських літаків проти Тарава були малоефективними. Єдиний потужний повітряний наліт протягом шести днів бойових дій було розпочато 16-ма японськими торпедоносцями з Маршаллових островів. Увечері 20 листопада ці літаки завдали удару по південній авіаносній групі адмірала Монтгомері, що знаходилася в цей час в 30 милях на захід від Тарава. 11 японських літаків було збито. Одному літаку вдалося скинути [[Торпеда|торпеду]], яка потрапила в легкий авіаносець «Індепенденс». Підвал, котельне відділення, а пізніше і машинне відділення корабля були затоплені, «Індепенденс» пішов на Фанафуті, а після аварійного ремонту своїм ходом дійшов до [[Перл-Харбор]]а. Увечері 25 листопада, отримавши підкріплення з островів [[Чуук|Трук]], японська авіація атакувала безрезультатно у атолу Макін північну ударну групу Тернера і північну авіаносну групу контр-адмірала Редфорда. Під час іншої атаки ввечері наступного дня супротивник від чуввідчув атаку, коли вперше проти нього було направлено три патрульні винищувача, оснащених радіолокаторами. Таким чином, під час атак 25-26 листопада супротивнику не вдалося добитися жодного потрапляннявлучання в американські кораблі.
В операції по захопленню островів Гілберта найбільшу цікавість становлять дії проти атолу Тарава, бо тут ціною важких втрат американці навчилися вести десантні операції, що дозволило їм висаджувати десанти в сильно укріплених місцях під час наступу через [[Тихий океан]].
|
