Баруздін Сергій Олексійович: відмінності між версіями

[[Зображення:Baruzdin Olijnyk Hrybachov.jpg|thumb|250px|right|Сергій Баруздін, [[Олійник Борис Ілліч|Борис Олійник]], [[Грибачов Микола Матвійович|Микола Грибачов]] на з’їздіз'їзді письменників СРСР]]

'''Сергі́й Олексі́йович Бару́здін''' (* [[22 липня]] [[1926]], [[Москва]]  — † [[22 липня]] [[1991]])  — російський письменник.

1958 року закінчив Літературний інститут імені Горького ([[Москва]]).

Головний редактор журналу «Дружба народів» (1965—1991). Письменник Юрій Калещук так охарактеризував Сергія Баруздіна: «Він писав вірші (на мій погляд, жахливі), воєнну прозу (аніяку), дитячі книги (дуже милі, але не більше). Його справжнє покликання та пристрасть, що поглинала все, полягали в іншому  — він був головний редактор, а це  — найрідкісніше ремесло».

У книзі «Само по собі» очима червоноармійця Олексія Горскова показав [[Кам’янецьКам'янець-Подільський]] передвоєнний та в перші дні війни з німцями. Прототипом Горскова був народний художник СРСР [[Грицай Олексій Михайлович|Олексій Михайлович Грицай]].

* Хто побудував цей дім.  — К., 1953.

* Раві і Шаші.  — К., 1957.

* Тася.  — Львів, 1970.

* Нова адреса Ніни Стрешнєвої.  — К., 1973.

* Оповідання про тварин.  — К., 1977.

* Вірити й пам'ятати.  — К., 1986.

* ''Мацуев Н.'' Русские советские писатели: Материалы для биографического словаря. 1917—1967.  — М., 1981.  — С.  28.

* Писатели Москвы: Биобиблиографический справочник.  — М., 1987.  — С.  37—38.

* ''Ковнер О.'' Тих днів слава не зів’янезів'яне: Далеке  — близьке // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський).  — 1988.  — 4 червня.  — С.  2—3.

* ''Баруздин С.'' Само собой: Повести.  — М.: Советский писатель, 1980.  — 352 с.