Ужгородський кафедральний собор: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 9:
Під час війни нові будівлі були пошкоджені, і тільки в 1646 році будівництво собору завершилося, після чого сюди була переведена єзуїтська колегія з міста [[Гуменне (місто)|Гуменного]] ([[Словаччина]]) — родинного маєтку графів [[Другети|Другетів]].
Собор спочатку слугував як церква для єзуїтського монастиря, який був у будинку резиденції єпископа. У 1773 р. Папа [[Климент XIV]] скасував орден єзуїтів, після чого,
У 1878 році собор був перебудований за проектом Луки Фабрі, де поєдналися риси [[класицизм]]у і необарочні тенденції.У такому стилі
У 1903 р. єпископ Юлій Фірцак відремонтував храм, перекрив дах, а також відновив каплицю. 1927 року оновлення каплиці зробив єпископ Петро Гебей. Розпис у ній виконав Йосип Бокшай. Він також розписав стелю і стіни каплиці на замовлення єпископа Олександра Стойки.
16 лютого 1949 радянська влада конфіскувала собор, після чого його було передано православній конфесії. У кінці 80-х у храмі був зроблений ремонт, а 1991 р. його повернули греко-католицькій громаді. Фасад храму щедро оформлений архітектурними прикрасами.
Від часу заснування собору у його підземеллях, в крипті, хоронили мукачівських владик, зокрема, [[Андрій (Бачинський)|Андрія Бачинського]] (1732-1809), [[Олексій Повчій|Олексія Повчія]] (???- 1831), [[Попович Василь Юрійович|Василя Поповича]] (1796-1864). Останнім був похований мукачівський єпископ [[Теодор (Ромжа)|Теодор Ромжа]] (1911-1947), якого папа [[Іван Павло II]] під час відвідин України у 2001 році проголосив [[Блаженний|Блаженним]].
Рядок 22:
Сучасне планування собору, його побудову та внутрішнє оздоблення виконали закарпатські та ужгородські майстри. Розпис всередині собору на початку XX століття в стилі пізнього бароко було виконане художником [[Бокшай Йосип Йосипович|Йосипом Бокшаєм]] (1891-1975). Частково збереглися фрагменти автентичного малюнку XVIII століття.
Собор побудований з цегли, його головний фасад увінчаний трикутним фронтоном, до якого примикають восьмигранні триярусні вежі з курантами. Спочатку дзвіниці собору були
Важливе місце у загальному вигляді собору посідає чотириколонний портик [[Коринфський ордер|коринфського ордеру]]. Центральний неф перекритий
Інтер’єр собору оформлений у стилі [[рококо]]. Кафедральний собор зазнав значних руйнувань під час визвольної війни угорського народу в 1703—1711 роках, але вже в 1718 році в ньому велася Служба Божа.
| |||