Ужгородський кафедральний собор: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 9:
Під час війни нові будівлі були пошкоджені, і тільки в 1646 році будівництво собору завершилося, після чого сюди була переведена єзуїтська колегія з міста [[Гуменне (місто)|Гуменного]] ([[Словаччина]]) — родинного маєтку графів [[Другети|Другетів]].
 
Собор спочатку слугував як церква для єзуїтського монастиря, який був у будинку резиденції єпископа. У 1773 р. Папа [[Климент XIV]] скасував орден єзуїтів, після чого, Ув 1775 році австрійська імператриця [[Марія-Терезія]] видає грамоту, за якою будова єзуїтського монастиря і церква при ньому передавалися [[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівській греко-католицькій єпархії]], яку в той час очолював єпископ А. Бачинський.
 
У 1878 році собор був перебудований за проектом Луки Фабрі, де поєдналися риси [[класицизм]]у і необарочні тенденції.У такому стилі пам’яткапам'ятка збереглася і до сьогодні. Єпископ А. Бачинський перебудував його відповідно до східного обряду. Крім того єпископ ще побудував тут каплицю Богородиці. 15 жовтня 1780 історія храму латинською мовою записана на меморіальній дошці під порталом.
 
У 1903 р. єпископ Юлій Фірцак відремонтував храм, перекрив дах, а також відновив каплицю. 1927 року оновлення каплиці зробив єпископ Петро Гебей. Розпис у ній виконав Йосип Бокшай. Він також розписав стелю і стіни каплиці на замовлення єпископа Олександра Стойки.
 
16 лютого 1949 радянська влада конфіскувала собор, після чого його було передано православній конфесії. У кінці 80-х у храмі був зроблений ремонт, а 1991 р. його повернули греко-католицькій громаді. Фасад храму щедро оформлений архітектурними прикрасами.
 
Від часу заснування собору у його підземеллях, в крипті, хоронили мукачівських владик, зокрема, [[Андрій (Бачинський)|Андрія Бачинського]] (1732-1809), [[Олексій Повчій|Олексія Повчія]] (???- 1831), [[Попович Василь Юрійович|Василя Поповича]] (1796-1864). Останнім був похований мукачівський єпископ [[Теодор (Ромжа)|Теодор Ромжа]] (1911-1947), якого папа [[Іван Павло II]] під час відвідин України у 2001 році проголосив [[Блаженний|Блаженним]].
Рядок 22:
Сучасне планування собору, його побудову та внутрішнє оздоблення виконали закарпатські та ужгородські майстри. Розпис всередині собору на початку XX століття в стилі пізнього бароко було виконане художником [[Бокшай Йосип Йосипович|Йосипом Бокшаєм]] (1891-1975). Частково збереглися фрагменти автентичного малюнку XVIII століття.
 
Собор побудований з цегли, його головний фасад увінчаний трикутним фронтоном, до якого примикають восьмигранні триярусні вежі з курантами. Спочатку дзвіниці собору були дерев’янимидерев'яними, однак у 1812 одна з них була майже повністю зруйнована бурею. Для симетрії знесли і другу, а 1814 року вежі відновили.
Важливе місце у загальному вигляді собору посідає чотириколонний портик [[Коринфський ордер|коринфського ордеру]]. Центральний неф перекритий напівциркульниминапів-циркульними склепіннями.
 
Інтер’єр собору оформлений у стилі [[рококо]]. Кафедральний собор зазнав значних руйнувань під час визвольної війни угорського народу в 1703—1711 роках, але вже в 1718 році в ньому велася Служба Божа.