Гулак-Артемовський Петро Петрович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Біографія: Исправил название области |
табуло не з Біблії а з Зіблії |
||
Рядок 40:
Інтенсивне формування і зростання П. Гулака-Артемовського як письменника відбувається після переїзду до [[Харків|Харкова]], де він одразу ж активно включається в культурне життя, основним осередком якого був університет, зав'язує дружні контакти з [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Г. Квіткою-Основ'яненком]], Р. Гонорським, Є. Філомафітським та іншими діячами культури, починає систематично виступати на сторінках [[Украинскій Вестникъ|«Украинского вестника»]] з перекладними й оригінальними творами різних жанрів.
Певний інтерес в ідейно-естетичних пошуках П. Гулака-Артемовського становлять надруковані в 1817–1819 pp. вільні й наслідувальні переклади російською мовою з Ж.-Б. Руссо, Д. Мільтона, Ж. Расіна, П.-Ж. Кребійона, Горація, з
На складний літературно-суспільний розвиток П. Гулака-Артемовського значно вплинуло польське письменство, до якого він виявив глибокі симпатії ще з часів навчання в Київській академії. У Харкові П. Гулак-Артемовський уже в 1818 р. стає лектором заснованої з його ініціативи «кафедри польської мови». В «Речи…» з нагоди її відкриття він, виклавши у загальних рисах історію польської культури та високо оцінивши заслуги її визначних діячів (М. Коперника, Я. Длугоша, А. Нарушевича, І. Красіцького та ін.), наголошував на потребі вивчення польської мови — «языка живого, богатого, сильного» (і що «важнее всего» — «языка единобратнего, умевшего воспользоваться всеми сокровищами древней учености и нашего собственного языка и в благодарную замену сему отверзающего богатства свои нашему»), а також інших слов'янських мов, зокрема і «языка малороссийского». Того року П. Гулак-Артемовський переклав присвячену пам'яті І. Красіцького «Речь…» Ф. Дмоховського.
|