Відмінності між версіями «Corpus iuris civilis»

1150 байтів додано ,  6 років тому
нема опису редагування
=== Інституції ===
{{main|Інституції Юстиніана}}
«Інституції» уявляли собою систематизований виклад основ права: основи права і систематизований виклад догматичних принципів [[Приватне право|приватного права]]. «Інституції» поділялися на 4 книги і 98 титулів; книги були наступними: 1) загальне вчення про право і вчення про суб'єктів права, 2-3) загальні інститути [[речове право|речового права]] і зобов'язального права, 4) вчення про позови.
Хоча вони були створені як елементарне керівництво для навчальних цілей, однак вони не стоять нижче інших частин і в змісті юридичної чинності. Головним їхнім джерелом послужили Інституції Гая, хоча були використані Інституції й інші авторів. Вони дали юстиніанівським Інституціям свій зовнішній розподіл на 4 книги і свій план: особи-речі-позови (personae-res-actiones). Тобто моделлю для Інституцій Юстиніан стала загальна структура Інституцій Гая. Відповідно до цієї системи римське приватне право складається з 3 основних інститутів:
 
1) Особи (personae) — суб'єкти права.
Хоча вони були створені як елементарне керівництво для навчальних цілей, однак вони не стоять нижче інших частин і в змісті юридичної чинності. Головним їхнім джерелом послужили Інституції Гая, хоча були використані Інституції й інші авторів. Вони дали юстиніанівським Інституціям свій зовнішній розподіл на 4 книги і свій план: особи-речі-позови (personae-res-actiones). Тобто моделлю для Інституцій Юстиніан стала загальна структура Інституцій Гая. Відповідно до цієї системи римське приватне право складається з 3 основних інститутів:
 
Відповідно до цієї системи римське приватне право складається з 3 основних інститутів:
 
1) [[Особа|Особи]] (personae) — суб'єкти права.
 
2) Речі (res) — відносини з приводу речей.
 
3) Позови (actio) — способи придбання речей і захисту речових прав. До них відносяться спадкування і зобов'язання. От як це звучить у Гая: «Усе право, яким ми користуємося, відноситься або до осіб, або до речей, або до позовів».
3) [[Позов|Позови]] (actio) — способи придбання речей і захисту речових прав. До них відносяться спадкування і зобов'язання.
 
3) Позови (actio) — способи придбання речей і захисту речових прав. До них відносяться спадкування і зобов'язання. От як це звучить у Гая: «Усе право, яким ми користуємося, відноситься або до осіб, або до речей, або до позовів».
Інституції дійшли до нас у безлічі рукописів, що не йдуть далі IX ст. Найціннішою є Туринський рукопис: у ньому, крім тексту юстиніанівських Інституцій, ми знаходимо глосси, тобто тлумачення до тексту.
 
=== Новели ===
{{Розширити розділ|дата=лютий 2009}}
НОВЕЛИНовели ЮСТИНІАНАЮстиніана — назва 4-ї частини Зводу цивільних законів (Корпус юріс цивіліс), укладеного за правління візант.візантійського імператора Юстиніана І. До Н. Ю. були включені нові закони, видані після 534. Більшість з них стосувалася сусп.суспільних відносин у провінціях.
Novellae leges.
Новели — це четверта частина юстиніанівського законодавства. Офіційних зборів Новел, виданих Юстиніан після Codex repetitae praelectionis, ми не маємо, але до нас дійшли їх деякі приватні збірники. Найдавніший збірник цього роду належить константинопольському професору Юліанові. Складено він був близько 556 р. і містить у собі 122 новели Юстиніан. Цей збірник звичайно називається epitome Juliani. Він латинською мовою. Ще одні збори — collectio Marciana — містять 168 новел (з них 156 юстиніанівських). Нарешті, ще пізніше стали відомо й інші збори, що містять 168 новел грецькою мовою. У сучасних виданнях новели перенумеровані. Кожна з них складається з уведення (praefatio) тексту і висновку (epilogus); текст розділяється на глави(caput). Спосіб цитування: указується номер новели, номера глави і параграфа: № 28, с.4, § 2 — 28-я Новела, 4-я глава (caput), § 2.
Крім узагальнення імператорських постанов, в новелаї є [[Едикт|едикти]] начальників великих провінцій і взагалі багато що стосувалося управління провінціями і специфіки нововведень в спадковому праві.
Найдавніший збірник цього роду належить константинопольському професору Юліанові. Складений він був близько 556 р. і містить у собі 122 новели Юстиніан. Цей збірник звичайно називається epitome Juliani. Він латинською мовою. Ще одні збори — collectio Marciana — містять 168 новел (з них 156 юстиніанівських). Нарешті, ще пізніше стали відомо й інші збори, що містять 168 новел грецькою мовою. У сучасних виданнях новели перенумеровані. Кожна з них складається з уведення (praefatio) тексту і висновку (epilogus); текст розділяється на глави(caput). Спосіб цитування: указується номер новели, номера глави і параграфа: № 28, с.4, § 2 — 28-я Новела, 4-я глава (caput), § 2.
 
== Corpus juris civilis і рецепція римського права ==
48

редагувань