Відмінності між версіями «Нантський едикт»

правопис, стильові правлення
м (правопис за допомогою AWB)
(правопис, стильові правлення)
[[Файл:Edit de Nantes Avril 1598.jpg||thumb|right|Нантський едикт, квітень 1598 року]]
 
'''Нантський едикт''' — [[указ]] [[королі Франції|короля Франції]] [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]] від [[13 квітня]] [[1598]], який дарував французьким [[гугеноти|гугенотам]] певні громадянські права, відкривши таким чином шлях до релігійної терпимості. За указом [[протестанти]] отримували право на [[свобода совісті|свободу совісті]], поновлювалися їхні громадянські права, включно з правом обіймати будь-яку державну посаду і подавати скарги безпосередньо королю. Едикт поклав кінець релігійній війні у Франції. Виконання едикту гарантувалося шляхом передачі в самоуправління протестантів 150 фортець, а також фінансуванням зіз королівських скарбниць. [[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV]], перший король династії Бурбонів, протестант, вирішив перейти в католицьку віру після смерті свого двоюрідного брата [[Генріх III (король Франції)|Генріха III]], і, таким чином, зійти на французький престол.
[[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV]], перший король династіі Бурбонів, протестант, вирішив перейти в католицьку віру після смерті свого двоюрідного брата [[Генріх III (король Франції)|Генріха III]], і, таким чином, зійти на французький престол.
 
[[Файл:Huguenot cross.svg||thumb|right|Хрест французьких протестантів]]
 
== Історичний контекст ==
Нантський едикт поклав кінець релігійним війнам, що роздирали [[Франція|Францію]] протягом 40 років. Але, вже в минулому, були спроби прийняти законодавчий текст такого типу. 15 січня 1562 року, [[Карл IX (король Франції)|Карл ІХ]] підписав Сент-Жерменський едикт (Січневий едикт), що дозволяв свободу культу протестантизму в передмістях. В 1570 році булароку підписанапідписано Сент-ЖерменськаЖерменську угодаугоду, яка гарантувала протестантам свободу совісті, свободу культу, а також передавалопередавала під контроль протестантських ватажків чотири міста, а саме [[Ла-Рошель]], [[Коньяк (Шаранта)|Коньяк]], Шаріте-сюр-Луар, [[Монтобан]]. Але різниця між різними едиктами і Нантським полягає в тому, що останній не лишився мертвою буквою, а був впроваджений у життя і виконувався завдяки авторитету короля [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]], що сам був протестантом в минулому.
Але, різниця між різними едиктами і Нантським едиктом полягає в тому, що Нантський едикт не лишився мертвою буквою, а був впровадженний в життя і виконувався, завдяки авторитету короля [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]], що сам був протестантом в минулому.
 
[[Файл:Henri-Pourbus.jpg||thumb|right|Генріх IV, король Франції]]
 
== Розробка Едикту ==
З 7 березня подо 3 квітня 1598 [[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV]], король Франції та Наварри, в недавньому минулому лідер протестантської партії, намагається взяти контроль над вороже настроєною до нього провінцією [[Бретань (герцогство)|Бретань]]. Столиця Франції тимчасово розташована в місті [[Анже]], де і відбулася розробка Едикту. Після нищівної поразки іспанської армііармії коло міста [[Ам'єн]], позиції [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]] значно зміцнилися : майже вся країна перейшла на сторону короля, завдяки воєнним успіхам його війскавійська, переходу [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]] в католицизм, а також загальному прагненню до злагоди в країні. В [[Анже]], [[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV]] демонструє ультра-католицькому населенню, всю щирість свого переходу в католицизм : отримує благословення [[єпископ]]а, ходить на службу в [[Собор святих Петра і Павла (Нант)|Собор святих Петра і Павла]] виконує традиційні католицькі королівські обряди (миє ноги 12 бідним, дотиркаєтьсядотикається до хворих з метоюдля зцілення).
Королівська армія займає позиції вздовж кордону з провінцією Бретань, демонструючи готовність до воєнних дій в останній провінції, на яку не розповсюджується влада нового короля. Тим часом, деякі бретонські фортеці, з криками "«Хай живе наш король!"» переходять на сторону короля. Позиції герцога Меркера, губернатора провінції, значно ослабилися масовою підтримкою населення королю. Герцог, під час зустрічі з [[Генріх IV (король Франції)|Генріхом IV]] 28 березня, кидається йому в ноги, присягає в вірності і здає Бретань королівскійкоролівській владі. Французький король [[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV]] урочисто заходить в [[Нант]], столицю Бретані, 12 квітня 1598 року. Королівська рада завершує редагування Нантського едикту.
 
Як пізніше писав [[Максимільян де Бетюн Сюллі|Сюллі]], прем'єр-міністр [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]], король прагнув якнайшвидше покласти край громадянскійгромадянській війні, що виснажувала, як католиків, так і протестантів. З цією метою була підписана мирна угода з [[Іспанія|Іспанією]], заклятим ворогом [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]], 2 травня 1598 року. Шлях до підпису Нантського едикту був відкритий.
 
== Едикт "«умиротворення і терпимості"» ==
Тексти, що склали Нантський Едикт були підписані з 3 по 30 квітня 1598 року. Раніше історики вважали, що Едикт був оголошений з замку бретонських герцогів в Нанті, але насправді, ця історична подія відбулася в маленькому будиночку розташованому коло замку. Цей будинок не зберігся : він був зруйнований під час [[Друга світова війна|Другої Світової війни]].
Нантський едикт не був ні в якому разі "«милостивим указом"», прийнятим могутнім королем для своїх підданих, а навпаки, дипломатичною компромісною угодою, в якій кожна з сторін виборювала кожен пункт на користь свого власного табору. Нантський Едикт гарантує свободу совісті на території всього Французького королівства, він дозволяє свободу культу в населеннихнаселених пунктах, в яких до 1597 року існували протестантські спільноти, а також в 3500 замках протестантського дворянства і в містах місцевого самоуправління. В деяких містах ([[Бордо]], [[Гренобль]], [[Кастр]]) були впроваджені суди, що складалися на половину з католиків, на половину з протестантів для гарантії справедливого суду над протестантами. В інших містах ([[Париж]], [[Руан]], [[Діжон]], [[Тулуза]], [[Ліон]] тощо), протестантський культ був заборонений, а в Сомюрі, Седані, Ла-Рошелі, [[Монпельє]], Монтобані був заборонений католицький культ.
 
== Едикт "умиротворення і терпимості" ==
Тексти, що склали Нантський Едикт були підписані з 3 по 30 квітня 1598 року.Раніше історики вважали, що Едикт був оголошений з замку бретонських герцогів в Нанті, але насправді, ця історична подія відбулася в маленькому будиночку розташованому коло замку. Цей будинок не зберігся : він був зруйнований під час [[Друга світова війна|Другої Світової війни]].
Нантський едикт не був ні в якому разі "милостивим указом", прийнятим могутнім королем для своїх підданих, а навпаки, дипломатичною компромісною угодою, в якій кожна з сторін виборювала кожен пункт на користь свого власного табору. Нантський Едикт гарантує свободу совісті на території всього Французького королівства, він дозволяє свободу культу в населенних пунктах, в яких до 1597 року існували протестантські спільноти, а також в 3500 замках протестантського дворянства і в містах місцевого самоуправління.В деяких містах ([[Бордо]], [[Гренобль]], [[Кастр]]) були впроваджені суди, що складалися на половину з католиків, на половину з протестантів для гарантії справедливого суду над протестантами. В інших містах ([[Париж]], [[Руан]], [[Діжон]], [[Тулуза]], [[Ліон]] тощо), протестантський культ був заборонений, а в Сомюрі, Седані, Ла-Рошелі, [[Монпельє]], Монтобані був заборонений католицький культ.
Протестанти більше не будуть позбавлені своїх громадянских прав, будуть мати доступ до всіх державних посад, зможуть відкривати школи і академії. Фінансова дотація для пасторів в 45 000 екю буде виплачуватися щорічно королівською скарбницею.
Як гарантії їх майбутньої безпеки, 150 замків було передано в управління протестантам, серед них 51 фортеця : [[Ла-Рошель]], [[Коньяк (Шаранта)|Коньяк]], [[Руаян]],[[Монтобан]], [[Нім]], [[Монпельє]]. Була дозволена армія в 30000 солдат для захисту протестантських фортець.
Оголошення едикту викликало різні реакції. Радість, задоволення, але й обурення. Католицькі міста [[Париж]], [[Ренн]], [[Руан]] затвердили Нантський едикт тільки через десять років і те, після загроз [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]], а великий протестантський поет, соратник і особистий друг короля Агриппа д'Обіні назвав едикт "«жахливим указом"».
 
== Нантський едикт в Європі 17го століття ==
=== Терпимість ===
 
Нантський едикт заклав основи терпимості як принцип управління суспільством. Але насправді, слово "«терпимість"» не існує в тексті едикту, на нього немає жодного натяку. В французькій мові 17го століття, слово "«терпимість"» (la tolérence) має негативний відтінок. і "«терпіти"» є синонімом слова "«страждати"», "«витримувати муки"». Зміст який ми вкладаємо сьогодні в слово "«терпимість"», а саме, допускати, що релігійні переконання наших опонентів мають таке саме право на існування як і наші власні, був абсолютно чужим філософії 16го століття. В 16му столітті, кожна людина впевнена, що саме ії віра є єдино правильною, таким чином інший помиляється і прирікає себе на пекло в день страшного суду. Врятувати єретика від його єресі, навіть силою, є святим обовязком кожного віруючого. Католики вважають, що едикт є тимчасовим компромісом, необхідним на шляху майбутнього знищення протестантської релігіі. Протестанти розцінюють едикт як поступку католицькій більшості і розраховуюють на майбутню підтримку Англії і подальше послаблення Іспанії.
 
=== Перелом в європейській ментальності ===
Насправді, Нантський едикт знаменує собою остаточний відхід від середньовічних догм, коли влада короля і божа влада були синонімами. Нантський едикт різко розміжуваврозмежував, з одноїодного сторонибоку, релігійні переконання, які покидають громадський простір і стають особистою справою кожного, і закон короля, якому підкоряються всі, без вийняткувинятку. Цікаво, що сучасники Нанського едикту називали його едиктом умиротворення.
 
== Скасування Нантського едикту ==
 
[[Файл:Louis XIII Richelieu devant La Rochelle.jpg||thumb|right|Людовік ХІІІ і герцог Рішельє, прем'єр міністр короля, під час осади Ла Рошелі, останнього оплоту протестантів]]
 
== Скасування оборонних гарантій едикту (1629 рік) ==
Всі воєнні гарантії, що едикт надавав протестантам, а саме, право утримувати фортеці, оборонні замки, були скасовані королем [[Людовик XIII (король Франції)|Людовіком ХІІІ]], Алеським едиктом в 1629 році. Син Генріха IV, Людовік ХІІІ захоплює протестантську фортецю міста Ларошель, забороняє політичні протестантські збори та партіі, але дозволяє протестантський культ на всій територіі Франції, крім Парижу.
 
=== Політика конверсій (1660-16851660–1685) ===
Людовік XIV починає активну політику конверсій, добровільних але часто насильницьких. Король насаджує абсолютизм і вважає, що Франція повинна слідувати принципу : один народ, один король, одна віра.
 
=== Політика конверсій (1660-1685) ===
Людовік XIV починає активну політику конверсій, добровільних але часто насильницьких. Король насаджує абсолютизм і вважає, що Франція повинна слідувати принципу : один народ, один король, одна віра.
Місіонери намагаються переконати протестантів змінити віру, поліція примушує кожну протестантську родину брати на утримання жандарма.
 
=== Остаточне скасування Нантського Едикту (1685 рік) ===
Нантський едикт був скасований у [[1685]] [[Едикт Фонтенбло|Едиктом Фонтенбло]], який заборонив протестантизм у Франції.
Після смерті Людовіка XIV, протестантизм був заборонений, але французькі королі не продемонстрували непремиримостінепримиримості Людовіка в цьому питанні і значні протестантські спільноти змогли вижити.
 
В 1787 році,року Людовік XVI підписав ВерсальскийВерсальський Едикт, який забороняв всі переслідування проти протестантів.
 
Тільки Французька революція 1789 року дозволила повну і остаточну політичну, релігійну і особисту реабілітацію французьких протестантів.
 
== Література і посилання ==
* Laurent Theis et Roger Zuber (dir.), La Révocation de l’édit de Nantes et le protestantisme français en 1685 : Actes de colloque de Paris (15-19 octobre 1985), Paris, SHPF, 1986
* Jean-Robert Armogathe, L’Église catholique et la révocation de l’édit de Nantes, Paris, O.E.I.L. Histoire, 1985
* Bernard Cottret, 1598, L’Édit de Nantes, Paris, Perrin, 1997
* Pierre Joxe, L’Édit de Nantes, une histoire pour aujourd’huiaujourd'hui, Hachette Littératures, 1998
* Janine Garrisson, L’Édit de Nantes, Paris, Fayard, 1998, 320 p.
* Janine Garrisson, L’Édit de Nantes et sa révocation : Histoire d’uned'une intolérance, Paris, éd. du Seuil, 1985, 309 p.
* Simone Bertière, Les reines de France : les années sanglantes, Paris, LGF, 1997, 506 p.
* {{ref-fr}} [http://www.henri-iv.culture.fr/#/fr/uc/02_00_00/L%27%C3%A9dit%20de%20Nantes L’édit de Nantes] texte original et nouvelle transcription dans le site de référence [http://www.henri-iv.culture.fr/ Henri IV - — Le règne interrompu] édité par le ministère de la culture et de la communication.
* [http://www.editionsampelos.com/je-ne-changerai-pas/ «" Je ne changerai pas »«], par Samuel de Pechels, le journal d’und'un protestant victime de la Révocation de l’édit de Nantes.
* {{ref-fr}} [http://elec.enc.sorbonne.fr/editsdepacification/ «» L’édit de Nantes et ses antécédents (1562-15981562–1598) »«], édition critique par les élèves de l’[[École nationale des chartes]], sous la direction de [[Bernard Barbiche]]. {{commentaire biblio|Édition électronique des édits de pacification promulgués pendant les guerres de religion du {{s-|XVI|e}} dont une édition inédite de l’édit de Nantes avec un glossaire.}}
* {{ref-fr}} [http://www.unpoissondansle.net/rr/9901/index.php?i=7 «» Flash sur l’édit de Nantes »«] par Jean-Marc Daumas, professeur d’histoired'histoire à la Faculté libre de théologie réformée d’Aixd'Aix-en-Provence.
* {{ref-fr}} [http://revue.objections.free.fr/004/004.011.htm «» Un Édit de Tolérance »"], par l’abbél'abbé Christophe Héry, revue
''Objections''.
* {{ref-fr}} [http://www.histoirepassion.eu/spip.php?article733 Le ''brouillon'' de l’Édit] : le cahier de doléances des Protestants assemblés à La Rochelle en octobre 1597 - — Texte intégral
* {{ref-fr}} [http://www.ina.fr/archivespourtous/index.php?vue=notice&from=fulltext&full=protestantisme+%E9dit+de+nantes+apostrophes&num_notice=1&total_notices=1 Émission «" Apostrophes »" du 20 septembre 1985, à l’approchel'approche du tricentenaire de la révocation de l’édit de Nantes, sur le site de l’{{abréviation discrète|INA|Institut national de l'audiovisuel}} (en intégralité).]
 
[[Категорія:Середньовічна Франція]]
1514

редагувань