Довге (Хустський район): відмінності між версіями

[[Файл:Esze_Tamás_Rusz.jpg|міні|праворуч|220пкс|Томаш Есе&nbsp;— ватажок куруців]] У [[1703]]–[[1711]] роках закарпатці брали участь у визвольній війні проти [[Династія Габсбургів|Габсбургів]]. Поштовхом до загального виступу стали події в Березькому комітаті, де незадоволених очолив відважний селянський ватажок, учасник повстання [[1697]]–[[1698]] років [[Томаш Есе]] з села Тарпа. Ядро повстанського загону становили селяни з сіл [[Вари]] [[Берегівський район|Берегівського району]] іта Тарпи (сучасна Угорщина). До них приєдналися загони з Мукачівщини на чолі з Михайлом Папом із Мукачева та Альбертом Кішем із села [[Баркасово|Баркасова]]<ref>Esze Tamás. A tiszaháti felkelés. — Budapest, 1952. — 8-9. old.</ref>. Серед керівників повстанців були Дьєрдь Біге із села Бені, Янош Мойш тощо<ref>Waltherr Imre. Károlyi Sándor emlékiratai a Rákóczi-háború kezdetéről // Századok. — 8. évf. — 5. sz. — Budapest, 1874. — 313-330. old.{{ref-hu}}</ref><ref>A velenczei követ már junius 9-ikén írja, hogy az elégületlenek három zászló alá sorakoznak: a Rákóczi, Bercsényi és Petrőczy zászlaja alá. — Malagola a Deutsche Revueben, 1907. — 92 old.{{ref-hu}}</ref>. Повстання швидко охопило сусідні села&nbsp;— [[Вилок]], [[Бене_(Берегівський_район)|Бене]], [[Мужієво]]&nbsp;— і поширилося на Березький, Угочанський, Марамороський та Ужанський комітати. На Рахівщині бойове ядро повстанців складали [[опришки]] на чолі з [[Пинтя Хоробрий|Пинтею]], Федором Бойком, Іваном Пискливим. В Ужанському комітаті, на Перечинщині, керівником повстання став Іван Беца. Повстанці громили панські маєтки, державні установи, попівські господарства, вбивали чиновників та збирачів податків, виганяли уніатських попів…