Біон Борисфенський: відмінності між версіями

Народився<ref>Майже всім відомостям про Біона ми завдячуємо [[Діоген Лаертський|Діогенові Лаертському]] (четверта книга його «Життєписів та думок знаменитих філософів»); багато цитат з Біонових творів міститься також в діатрибах [[Телес|Телета Мегарського]].</ref> в давньогрецькій колонії [[Ольвія|Ольвії]], що розташовувалася південніше сучасного міста [[Миколаїв|Миколаєва]], на берегах Дніпровсько-Бузького лиману (звідси його прізвисько «Борисфеніт»&nbsp;— тобто «Дніпровський», бо давні греки називали [[Дніпро]] Борисфеном; хоча власне місто Ольвія&nbsp;— теж інколи зване Борисфеном&nbsp;— ближче до [[Південний Буг|Бугу]], ніж до Дніпра). Походив з найнижчих верств населення: батько його був [[Вільновідпущеник|вільновідпущеним]] рабом (вірогідно, з місцевого населення&nbsp;— можливо, зі скіфів) і торгував оселедцями. «Він з тих, хто у рукав сякається»&nbsp;— так Біон характеризував його в бесіді з македонським царем [[Антигон II Гонат|Антигоном Гонатом]] і додав: «Обличчя у власному сенсі слова він не мав, а замість нього лише якісь знаки&nbsp;— сліди панських тортур». Мати була родом з материкової [[Стародавня Греція|Греції]], зі [[Спарта|Спарти]], але за соціальним станом не вища від чоловіка: повія. Збанкрутувавши, батько не мав чим сплатити податки й був вимушений знов продати себе у рабство, а разом із собою всю сім’ю. Приємна зовнішність юнака Біона спричинилася до того, що його купив якийсь немолодий ритор. Помираючи, він заповідав Біонові все своє майно.

Там він отримав широку філософську освіту: вчився спочатку в [[Платонівська академія|Афінській академії]] (сучасні дослідники припускають, що в Ксенократа[[Ксенократ]]а, [[Діоген Лаертський]] називає [[Кратет Афінський|Кратета Афінського]]), потім у представників зовсім інших шкіл: [[киренаїки|киренаїка]] [[Теодор Атеїст|Феодора Атеїста]], [[перипатетики|перипатетика]] [[Теофраст|Феофраста]] та ув кініків. Вчення останніх мало найбільший вплив на нього, але строкатий склад інших учителів (всі вони були яскравими особистостями) призвів до деякого еклектизму поглядів Біона. Зокрема, суворі, майже аскетичні вимоги кініків до людини були Біоном дещо пом’якшені&nbsp;— треба думати, що під впливом гедоніста Феодора. Замість морального [[ригоризм|ригоризму]] та політичного радикалізму первинних кініків Біон радив «ставити вітрила за вітром». Він вважав долю чимсь на зразок драматурга: одному вона дає головну роль, іншому&nbsp;— другорядну, одному&nbsp;— роль царя, іншому&nbsp;— волоцюги-жебрака… Тому, перебуваючи на других ролях, не прагни грати героїв, бо зробиш незугарний вчинок.

Він був дотепною людиною: збереглося чимало його гострих висловів. Згідно з традиціями кініків, Біон кпив з усього на світі, навіть з Гомера[[Гомер]]а (цього поета на [[Миколаїв|батьківщині Біона]] вшановували як бога), а особливо&nbsp;— з геометрії та музики. Він міг ганятися за пишністю та бути марнославним (що вже зовсім не відповідало цим традиціям), навіть марнотратним, іноді полюбляв напускати туману. Його вдача була дуже театральною. Він мав великий хист до глузування, називаючи речі власними, незрідка надто брутальними іменами. Часто нападав на богів, але, коли сам захворів, розкаявся в своїй критиці релігії, приніс жертви та дав надіти на себе амулети. На той час всі його покинули, лише цар Антигон прислав до нього двох слуг та сам відвідав його. Невдовзі Біон помер.

Саме Біон вважається створювачем жанра [[Діатриба|діатриби]], який набув надзвичайної популярності в літературі кініків, а відтак стоїків, вплинув на творчість римських сатириків, вже згадуваного Горація й навіть християнських проповідників ([[Павло (апостол)|апостол Павло]], [[Іоан Золотоустий|Іван Золотоустий]], [[Августин Аврелій|блаженний Августин]] та інші). Діатриба&nbsp;— це щось посереднє між доповіддю та діалогом, популярна проповідь на актуальну моральну тему з інтонаціями невимушеності, елементами імпровізації&nbsp;— але за уявною недбалістю тут криються жорсткі прийоми традиційної [[Риторика|риторики]], тільки в незвичних, «простолюдних» шатах. Певною мірою діатриба зародилася раніше, ще в промовах «класиків» кінізму [[Антисфен]]а та [[Діоген Синопський|Діогена Синопського]], але саме Біон довів цей жанр до досконалості (не слід забувати також про його послідовника Телета Мегарського). Створення цього народно-філософського жанру було однією з найвизначніших подій в літературному житті доби [[Елліністична цивілізація#Література|пізнього еллінізму]].

* История всемирной литературы. Москва: Наука, 1983, т.&nbsp;1, с.&nbsp;422.